Page 171 - 6792

дозволяє визначити межу міцності втоми  -1 , та оснований також
на лінійній гіпотезі накопичення пошкоджень.
Прикладом випробування з лінійним збільшенням
навантаження є визначення методом втомленості.
При виборі ступеню форсування режиму необхідно
враховувати наступне. Характер руйнувань при випробуваннях і
при експлуатації повинен бути одним і тим же. Кожний процес
руйнування має свою критичну зону, при виході з якої характер
процесу руйнування змінюється. Форсований фактор не повинен
виводити нас за цю критичну зону.
При виборі форсованого фактору у ряді випадків може бути
використаний принцип Сидякіна.
Будь-яка система володіє запасом надійності величиною S, при
роботі цей запас витрачається:
ds
  ) (t . (4.20)
dt
Основний фізичний закон надійності проголошує, що
надійність об'єкта залежить від величини відпрацьованого в
минулому запасу S і не залежить від того, в якому режимі і на
протязі якого часу відпрацьований цей запас.
Якщо це так, то можна записати:
t 1 t 2
S   ( t , 1 ) dt   ( t , 2 ) dt ; (4.21)


1
2
0 0
n
S в    в k  t , точно так підраховується S н:
k
k 1
n
S н    н k  t . (4.22)
k
k 1
Далі вибирають форсований режим  ф і проводять
випробування до руйнування на протязі часу t ф < t н.
За результатами форсованих випробувань будують точкову
оцінку для інтенсивного руйнування, але вже у режимі
форсування.
n
S € ф    ф к t ; (4.23)

к
k 1
S  S  € ф  S ; (4.24)
н
в
171