Page 215 - 6783
P. 215

Проведення  передвиборчої  кампанії  потребує  значних  грошових

           коштів,  що  надходять  із  добровільних  пожертвувань,  виділені
           партіями і частково державою.
                Проведення  процедури  голосування.  Сам  термін  «голосування»

           дійшов  з  античної  Спарти,  де  вищий  орган  влади  формували  у  ході
           загальних  зборів  загальними  криками,  а  вибраним  вважали  того
           спартанця, за кого кричали голосніше.
                Подібна  практика прийняття рішень має і іншу назву – «акламація».

           Таким  чином,  наприклад,  приймалися  рішення  у  Візантії  в  VII  ст.,  у
           середньовічних  республіках  Новгороду  і  Пскова.  З  античних  Афін
           прийшла  й  виборча  урна.  В  урну  кидали  чорне  та  біле  каміння

           (своєрідні бюлетені), голосуючи «за» чи  «проти» рішення .
                Сучасне голосування відбувається різними способами:
                –  підняттям  рук  (в  невеликих  поселеннях  при  виборах  органів

           місцевого самоврядування);
                –  найпоширеніший  спосіб  –  на  паперових  бюлетенях  для
           голосування,  коли  навпроти  прізвища  кандидата,  якого  обирають,

           ставлять певний знак;
                –  із  застосуванням  електронних  машин  шляхом  натискування  на
           кнопки або важелі (останній спосіб використовують у США).
                У  більшості  країн  виборець  голосує  безпосередньо  за  кандидата

           (прямі  вибори).  У  деяких  країнах  використовують  непрямі  вибори.
           Тобто  громадяни  спочатку  обирають  проміжні  органи  (колегії
           виборців),  які  потім  обирають  того  кандидата,  за  якого  їм  доручено

           голосувати  громадянами.  Показними  в  цьому  відношенні  є  вибори
           президента у США.
                Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб
           розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від

           результатів  голосування  виборців.  У  різних  країнах  виборчі  системи
           відрізнятимуться  за  багатьма  параметрами.  Ця  різноманітність

           визначається  історичними,  культурними  особливостями,  а  також
           політичними завданнями.
                Як  правило,  виборчі  системи  є  різними  модифікаціями  двох
           основних типів: мажоритарної і пропорційної.

                Мажоритарна  система.  В  основі  мажоритарної  системи  лежить
           принцип більшості (переможцем на виборах вважають кандидата, який
           набрав  найбільше  голосів).  Виборчі  округи  тут  є  одномандатними,

           тобто  від  кожного  округу  обирають  одного  депутата.  Мажоритарна
           система  має  свої  різновиди.  При  мажоритарній  системі  відносної

                                                          215
   210   211   212   213   214   215   216   217   218   219   220