Page 209 - 6783

Компартія, хоч і уникла наразі судової заборони, але вперше за всю

історію української незалежності не потрапила до парламенту.
15. Етап втрати єдності всередині правлячої коаліції «Європейська
Україна», в яку за результатами виборів 2014 року ввійшли фракції

п’яти парламентських партій (БПП, НФ, «Об’єднання «Самопоміч»,
Радикальна партія Ляшка (РПЛ), «Батьківщина»). Першою із коаліції
1 вересня 2015 року вийшла фракція РПЛ, а всередині лютого 2016 року
– фракції «Самопоміч» та «Батьківщина».

Спостерігаючи за таким партогенезом, не можна не погодитися з
думкою вітчизняного науковця А. Колодій про те, що «політичні партії
в Україні перебувають у процесі постійного формування й руйнування,

переходів з одного стану в інший і ще не витворили менш-більш стійку,
інституціалізовану партійну систему з повторюваними, а отже, й
очікуваними та передбачуваними зразками взаємодії, співпраці й

протиборства».
Про відсутність поки що інституціалізованої партійної системи в
Україні свідчить факт чітко вираженого регіонального характеру

підтримки провідних політичних сил і їх кандидатів на усіх
парламентських і президентських виборах, включаючи й останні,
відсутність загальнонаціональних партій (навіть незважаючи на те, що
усі політичні партії в Україні формально є загальнонаціональними,

тобто мають або декларують розгалужену мережу організацій в усіх
регіонах України).
Стратегічним пріоритетом в Україні має стати утвердження

партійної системи європейського зразка, що має базуватися на
декількох могутніх політичних партіях, здатних ефективно сприяти
формуванню і виявленню політичної волі громадян, задоволенню їхніх
політичних, економічних соціальних, культурних та інших інтересів.

П’ять-шість партій достатньо, щоб заповнити всі основні
ідеологічні ніші демократичного суспільства. Більшість із решти понад

сотень партійної дрібноти поступово відімре, «угноївши ґрунт» для
успішних конкурентів.
Подальший розвиток в Україні партійної системи, на думку
багатьох дослідників, призведе до боротьби за владу в державі двох

або трьох центрів впливу, що сповідують певні політичні принципи і
реально спираються на підтримку населення, або до створення
партійної системи з кількох провідних партій, з якими

взаємодіятимуть партії-супутниці. Однак цей період може
затягнутись, якщо не буде сформований сильний соціально-лібераль-

209