Page 202 - 6783

систем, запропоновані італійсько-американським політологом

Дж. Сарторі та польським соціологом і політологом Є. Вятром.
Дж. Сарторі розрізняє сім типів партійних систем: 1) однопартійна; 2)
з партією-гегемоном; 3) з домінуючою партією; 4) двопартійна; 5)

поміркованого плюралізму; 6) поляризованого плюралізму; 7)
атомізована. В основу цієї типології покладено ідеологічну ознаку:
однопартійна система є моноідеологічною, атомізована – ідейно
різнорідною. Між цими двома полюсами залежно від ступеня розвитку

й варіантів ідеологічного плюралізму в діяльності партій
розташовуються решта п'ять партійних систем.
Є. Вятр розділив партійні системи на альтернативні й

неальтернативні. Альтернативною є така система, в якій хоча б один
альтернативний колектив політиків організований у вигляді політичної
партії або політичних партій і має реальні шанси замінити колектив, що

є правлячим у даний момент. У межах цієї системи можуть бути:
– система багатопартійної роздрібненості, в якій жодна партія або

група партій не має очевидного переважання, а владу здійснююєть
коаліції, що змінюються за складом;
– двоблокова система, в якій існують декілька політичних партій, що

поділяються на два політичних блоки, між якими ведеться постійне
суперництво за владу;

– двопартійна система, де хоча й існують дрібніші партії, але
справжнє суперництво за владу відбувається між двома найбільшими
партіями системи.

У неальтернативній системі конституційні принципи або фактичне
співвідношення сил приводять до того, що немає справжнього
суперництва між політичними партіями за владу. Різновидами цієї

системи можуть бути:
– система кооперації партій, що характеризується блокуванням
основних політичних партій і фактичним зникненням дієвої опозиції;

– система партій національної згоди (або домінуючої партії), в якій
існують численні політичні партії й ведеться боротьба за владу на
виборах, але одна партія постійно домінує над усією політичною

системою й неподільно здійснює владу, а інші партії діють або як
критики уряду, або як представники окремих груп інтересів, маючи
чітко обмежену і, як правило, локалізовану базу впливу;

– обмежені партійні системи, в яких існують різні політичні партії і
між ними здійснюється суперництво за політичний вплив, але влада

202