Page 192 - 6783

аграрні об'єднання, релігійні етнічні общини.

Крім того, в літературі виділяють й інші способи формування
партій. Залежно від того, як ініціюється створення, партії виділяють:
– шлях «зверху» – це коли члени партії рекрутуються з чиновників

державного апарату, членів політичної еліти, з парламентських груп або
партійних функціонерів після розколу якої-небудь партії;
– шлях «знизу» – суттєву роль відіграють маси, які орієнтуються на
ту чи іншу доктрину або лідера;

– комбінований шлях, який поєднує риси двох перших способів.
Значущість партій для політичного життя розкривається у функціях,
які вони виконують стосовно суспільства і держави. До них належать :

– активізація та інтеграція великих суспільних верств;
– артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у
конкретні пакети вимог і їхнє озвучення та агрегація інтересів, тобто

погодження вимог певних верств населення, їхнє оформлення у
політичні програми;
– політична соціалізація і формування суспільної думки;

– розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;
– рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох
державах уряди та представницькі органи формуються з членів великих
політичних партій, а президенти і прем'єр-міністри, як правило,

очолюють правлячі партії;
– мобілізування виборців на виборах;
– участь у боротьбі за державну владу через вибори;

– здійснення державного управління з приходом до влади або
контроль за діяльністю влади;
– рекрутування нових членів партії.
Виходячи з перелічених функцій партій, можна визначити предмет

їхньої діяльності. З нашого погляду, головними напрямами діяльності
партій є:

– вивчення механізмів виникнення та розв'язання протиріч
суспільних відносин;
– розроблення системи колективного обґрунтування та прийняття
рішень;

– вироблення системи відбору і підготовки у члени партії, їхнє
навчання;

– створення національної інформаційної сітки та національного
інформаційного банку даних про існуючі протиріччя та методи їхнього
розв’язання;

192