Page 196 - 6783

Французький політолог М. Дюверже називає партії парламентського

і непарламентського походження. Для парламентських партій
завоювання місця у політичних асамблеях є сутністю життя.
М. Дюверже називає такі основні риси як централізм у структурі і

доктринально-програмна єдність, а також те, що вони недооцінюють
значення парламентської системи правління. Американський політолог
Р. Маркідіс ділить партії на авторитарні та демократичні, інтегративні і
представницькі, ідеологічні та прагматичні, національні та регіональні,

релігійні та світські, демократичні і революційні, масові та елітарні,
демократичні й олігархічні. Проте й цей перелік не є вичерпним.
Досить поширеним у світі є поділ партій на кадрові і масові,

запропонований М. Дюверже у праці «Політичні партії» (1951 р.).
Масові партії об'єднують велику кількість членів, організованих у
первинних структурах. Між ними існує тісний постійний зв'язок.

Основним джерелом їхнього фінансування є членські внески. Основна
мета у діяльності масових партій має переважно ідеологічний або
виховний характер. Вони беруть активну участь у виборчому процесі.

Керівництво у масових партіях належить професійним політикам,
постійній професійній бюрократії.
На відміну від масових партій, кадрові партії є нечисельнними. Для
них характерне «аморфне членство», відсутність механізму офіційного

прийому в партію, відсутність визначеного статусу членів партії.
Кадрові партії опираються на професійних політиків. Вони діють
переважно під час виборчих кампаній і не через масу членів, а через

групу професійних і громадських активістів, залучених до роботи в
партіях, симпатиків, спонсорів. Для них характерна організаційна
крихкість. Такі партії стають життєздатними головним чином із
наближенням та проведенням виборів.

Іншою типологією є поділ партій на представницькі та мобілізуючі.
Відмінності між ними полягають у тому, що представницька партія є

виразником поглядів своїх послідовників. Із зміною їхніх поглядів
змінюється й політика партії. Основна мета мобілізуючої партії –
«переробити свідомість населення». У своїй життєдіяльності ці партії
наголошують на пропагуванні, перешкоджають іншим займатися

контрпропагандою. Мобілізуючі парті, а до них на Заході відносять
комуністичні партії та деякі партії країн «третього світу», вважаються
менш демократичними, ніж представницькі.

Також партії поділяються на демократичні та тоталітарні. У
тоталітарних партіях існує сувора регламентація відносин членства,

196