Page 191 - 6783
P. 191

За визначенням М. Вебера, партії у своєму розвитку пройшли  три

           стадії:  аристократичне  угрупування,  політичний  клуб,  масова  партія.
           Проте  ці  стадії  пройшли  лише  дві  англійські  партії  –  лібералів  і
           консерваторів. Більшість політичних партій формувалися як масові.

                На  першому,  аристократичному,  етапі  партії  були  своєрідними
           кланами,  згрупованими  довкола  правлячої  верхівки.  До  них  входили

           вибрані  члени  найближчого  оточення  правителів.  Етап  політичного
           клубу  пов'язаний  із  ускладненням  соціально-політичної  структури
           суспільства,  виникненням  плюралізму  і  конкуренції  у  сфері  політики.

           Партії набувають чіткішої організації та ідейно-політичної побудови. Із
           клубних  структур  виникло  чимало  буржуазних  політичних  партій.  У
           другій  половині  XIX  ст.  у  Європі  виникають  масові  партії,  що
           характеризуються великою кількістю членів, більшою організованістю,

           впливовістю на широкі верстви суспільства. Першою масовою партією
           було  створене  у  1861  р.  Ліберальне  товариство  реєстрації  виборців  в
           Англії.

                Посиленню  ролі  партій  у  політичному  процесі  в  XIX–XX  ст.
           сприяло декілька причин:
                –  формування  елементів  демократизму  у  сфері  суспільного

           управління,  тільки  система,  що  допускає  різні  думки  (ідеологічний
           плюралізм), могла стати основою для політичних партій;
                –  усвідомлення  великими  соціальними  групами  (буржуазія,

           пролетаріат,  селянство,  інтелігенція,  жителі  колоній,  нації  тощо)
           спільності своїх внутрішніх інтересів і бажання їх реалізувати;
                –  розширення  виборчих  прав  громадян,  оформлення  політичного
           плюралізму,  а  також  необхідність  проведення  виборчих  кампаній  і

           агітації за конкретних кандидатів.
                У XIX ст. проявилися й основні способи формування партій. Партії
           можуть виникнути:

                –  з  електоральних  структур:  асоціацій  з  реєстрації  виборців
           (Ліберальна  і  Консервативна  партії  Великобританії),  комітетів  на
           підтримку  конкурентних  кандидатів  (Республіканська  і  Демократична
           партії США);

                – з парламентських фракцій;
                –  з  ініціативи  суспільних  організацій:  профспілок,  екологічних,
           молодіжних  рухів  тощо;  типова  в  цьому  плані  історія  британської

           лейбористської  партії, створеної  за  ініціативою Конгресу тред-юніонів
           (профспілок) у 1899 р. У створенні власних партій бувають зацікавлені й
           інші  організовані  корпоративні  групи  інтересів  –  союзи  підприємств,

                                                          191
   186   187   188   189   190   191   192   193   194   195   196