Page 190 - 6783

землевласників, мешканців рівнини), параліїв (торговельно-ремісниче

населення побережжя) і діакріїв (селяни, жителі гористої місцевості).
У Давньому Римі точилася боротьба між партією оптиматів
(представники патриціанської знаті) та партією популарів (пред-

ставники переважно сільських плебеїв).
У середньовіччя існуючі політичні угрупування – «партії» –
виступали тимчасовими об'єднаннями. Їхнє виникнення було наслідком
боротьби між різними верствами суспільства. Так, боротьба між

Священною Римською імперією і папством у XII – XV ст. вилилася у
боротьбу між партією гвельфів (представники інтересів торговельно-
ремісничих верств, прихильники світської влади римського папи) і

партією гіббелінів (захищали інтереси феодалів, виступали на
підтримку сильної імператорської влади).
Прототипи сучасних політичних партій з'явились у період ранніх

буржуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи
Великої Французької революції – конституціоналісти, жирондисти,
якобінці. У США після проголошення незалежності наприкінці XVIII–

на початку XIX ст. виникли партії федералістів і антифедералістів. У
Великій Британії консервативна партія (відстоювала інтереси земельної
аристократії та вищого духівництва англіканської церкви) заснована
1867 р., а ліберальна (репрезентувала інтереси дворянства, торговельної

та фінансової буржуазії) сформувалася в середині XIX ст.
Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися
лише в середині XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в

напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів при
таємному голосуванні.
Перші наукові уявлення про партії пов'язані з такими мислителями

та політичними діячами як Ш. - Л. Монтеск'є, Ж. - Ж. Руссо,
Дж. Вашингтон, Дж. Медісон, А. де Токвіль, Е. Берк. Істотне місце
проблемам політичних партій приділяли мислителі початку XX сторіччя

М. Вебер, Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс, Дж. Брайс та ін.
Послідовники теорії Ж.-Ж. Руссо про всезагальне благо розглядали
партії як зло, як засіб роз'єднання суспільства, як вияв домінування
вузькогрупових інтересів над інтересами народу. Приблизно так само

оцінювали роль партій й «батьки-засновники» Конституції США
Дж. Вашингтон, О. Гамільтон та ін. Але навіть вони, а тим більше їхні
наступники, не могли не зважати на те, що люди мають відмінні

політичні уподобання, у т.ч. й щодо таких засадничих понять як
свобода, рівність, справедливість.

190