Page 12 - 6783

Існує багато різних класифікацій методів пізнання. Так, наприклад,

одні науковці поділяють їх на: загальні (загальнонаукові), філософські
(діалектико-матеріалістичний і загально логічні), спеціально-наукові,
інші – на філософські та спеціально-наукові. Треті ж виділяють такі

групи наукових методів, як: загальні, загальнологічні, методи
емпіричних досліджень. А є дослідники, які просто перелічують ту чи
іншу кількість методів та пояснюють їх.
Політологія у своїх дослідженнях використовує багато різних

методів. Однак, якщо виходити з того, що вона є окремою, самостійною
наукою про політику з притаманним лише їй предметом, то коло
основних методів політологічних досліджень можна окреслити більш-

менш чітко. Такі методи зумовлюються передусім предметом
політології. До них належать, насамперед, системний, структурно-
функціональний, порівняльний, біхевіористський та інституціональний.

Під кутом зору системного методу суспільство та його складові
можна розглядати як більш чи менш постійні утворення, що
функціонують у межах дещо ширшого середовища. Системний аналіз

політичних явищ і процесів залежно від ступеня загальності предмета
дослідження може стосуватися політичних систем як цілісностей
(наприклад, політична система України), підсистем як частини цілих
систем (партійна система, система місцевого самоврядування), елементів

політичних систем (політична партія, держава, суспільно-політичний
рух тощо), а також при аналізі таких проблем як політичні інтереси,
політичні рішення.

Структурно-функціональний метод – це дослідницький
прийом,що полягає у розчленуванні складного об’єкта на складові,
вивченні зв’язків між ними і визначенні місця й ролі всіх складових у
функціонуванні об’єкта як цілого за умови збереження ним своєї

цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем. Застосування цього
методу у дослідженні політичної системи суспільства передбачає

виокремлення елементів її структури, з’ясування особливостей її
функціонування та зв’язку між ними.
Порівняльний метод орієнтує дослідження на розкриття спільних
і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах,

народів та епох. При цьому основна проблема використання цього
методу пов’язана з необхідністю підбирання порівняльних явищ та
процесів, оскільки порівняння можливе лише в межах однорідної і

згуртованої політичної структури.

12