Page 79 - 6722

3.4 Карбідизація

Серед відомих способів нанесення карбідних покриттів
найбільшого поширення набув метод, що дозволяє
отримувати покриття в замкнутому реакційному просторі за
пониженого тиску газової фази з використанням як вихідних
компонентів порошків перехідних металів і
чотирьохлористого вуглецю.
Сутність цього методу полягає у взаємодії за
0
пониженого тиску і температурі близько 1000 С порошків
карбідоутворюючих елементів з хлором, який утворюється у
процесі дисоціації чотирьохлористого вуглецю, уведеного в
реакційний простір. Утворені при цьому хлориди
карбідоутворюючих елементів поставляють їх активні атоми
до оброблюваної поверхні. Адсорбуючись, атоми
карбідоутворюючих елементів надалі дифундують у глибину
і, взаємодіючи атомами вуглецю основи, утворюють
відповідні карбідні фази.
Карбідні покриття металографічно виявляються у
вигляді смужки, розміщеної паралельно до фронту дифузії.
Більшість карбідних покрить мають чітку межу розділу з
матрицею. Безпосередньо під карбідними покриттями
формується тонка перехідна зона у вигляді темного
протравленого шару, розміщеного також паралельно фронту
дифузії.

3.5 Насичення поверхні металами, бором

Дієвим способом підвищення зносостійкості є також
насичення поверхні стальних виробів металами і неметалами
– хромом, титаном, бором і інші. Насичення може
проводитися в твердих, рідких і газоподібних середовищах.
Найбільш просте насичення в твердих порошкових сумішах
або пастах, приготовлених на основі цих порошків.
Порошкові суміші включають в собі насичуючий метал або
його феросплави, нейтральний наповнювач (розчинник) –
шамот, глинозем і активатори – галоїди аміачних солей

77