Page 63 - 6722

збільшення твердості корозійностійких сталей з підвищеним
вмістом вуглецю, поліпшення якості поверхонь, що піддані
поліруванню або доводці, оскільки наявність м’яких
аустенітних дільниць перешкоджає отриманню однорідної
дзеркальної поверхні.
При оцінці доцільності призначення кріогенної
обробки сталі необхідно врахувати такі особливості:
- тривалість витримки при низькій температурі не має
впливу на результати обробки;
- найбільші структурні зміни під впливом кріогенних
температур здійснюються в сталях з підвищеним
вмістом залишкового аустеніту (високовуглецеві і
леговані сталі, причому в легованих сталях більше
залишкового аустеніту, ніж у вуглецевих);
- закономірності змін розмірів деталей в результаті
аустенітно-мартенситних перетворень необхідно
визначати дослідним шляхом для конкретного
хімічного складу сталі в залежності від режимів
попередньої термообробки і конфігурації деталей;
- при обробці деталей особливо складної форми з
нерівномірним розподілом маси рекомендується
відразу після загартування застосовувати відпускання
для зняття гартованих напружень;
- не можна безпосередньо після гартування
здійснювати охолодження нижче нуля, бо в цих
випадках збільшуються напруження і небезпека
утворення тріщин;
- кріогенна обробка призводить до росту об’єму
структурних складових при розпаді залишкового
аустеніту.
Розпад залишкового аустеніту і перетворення його в
мартенсит йде у визначеному інтервалі температур (таблиця
2.1). Якщо загартування здійснювати при знижених
температурах, то аустеніт мало насичений киснем, його
перетворення повністю закінчується при температурі нижче
нуля, і таке охолодження не викликає допоміжних

61