Page 58 - 6722

метал піддається повторному гартуванню, а в деякій частині
— відпуску; в результаті цього твердість по довжині
виходить неоднорідною.

2.2.3 Гартування струмом високої частоти
Високочастотне гартування - це поверхневе гартування
при нагріванні металу індукованим у ньому змінним
струмом високої частоти. Метод базується на виникненні
ЕРС і струму в провіднику, який знаходиться біля
провідника, по якому тече струм. Глибина шару, що
нагрівається, тим менша, чим вища частота струму. Крім
того, глибина загартованого шару залежить від тривалості
нагріву, коли тепло поширюється в глибину виробу за
рахунок теплопровідності. Після завершення нагрівання
поверхневого шару на задану температуру необхідно
провести охолодження. В зв’язку з великою швидкістю
нагріву СВЧ, яка в деяких випадках сягає 110 5 0 С/с, для
завершення перетворень в сталі при нагріві Ф + П  А або П
+ Ц  А необхідний перегрів для прискорення дифузійних
процесів і він повинен бути тим більшим, чим більша
швидкість нагрівання (рисунок 2.4 ).
Нагрівання під гартування СВЧ проводять в спеціальних
індукторах, які під’єднюють до генератора СВЧ;
охолодження – спрейєрним пристроєм, або зануренням
нагрітого виробу у воду.
Короткочасність нагріву при гартуванні СВЧ
обумовлює формування дрібнозернистої структури,
дрібноголчастого мартенситу, більш високої твердості, чим
при звичайному гартуванні на 3…5 HRC. В зв’язку з цим і
зносостійкість при такому гартуванні теж більш висока. Так,
3
-3
знос в мм 10 для сталі У10 після звичайного гартування
складає 280, а при гартуванні СВЧ – 120. Для сталі У12
відповідно 130 і 80. Зносостійкість середньовуглецевих
сталей, загартованих СВЧ, близька до зносостійкості
цементованих сталей.

56