Page 67 - 6722

3 Основи технології хіміко – термічної обробки
(ХТО) робочих поверхонь

Леговані сталі, які володіють високою зносостійкістю і
контактною міцністю, жароміцні сплави у вузлах тертя, що
працюють при підвищених температурах, є дорогими через
високий вміст легуючих елементів. В цих випадках
економічно вигіднішим є застосування низьколегованих і
вуглецевих сталей після відповідної ХТО. По характеру
процесу і отримуваних результатах методи ХТО металів
поділяються на дві групи:
1) ХТО, яка застосовується для підвищення
зносостійкості за рахунок збільшення поверхневої твердості
деталей, що труться. Сюди відноситься цементація,
азотування, ціанування, борування та інші процеси. Ці види
ХТО застосовують, в першу чергу, для підвищення опору
абразивному зношуванню.
2) ХТО, призначена для покращення протизадирної
стійкості металів за рахунок створення тонких поверхневих
шарів, збагачених хімічними сполуками з активними
елементами і які запобігають схоплювання і задири при
терті. До таких видів ХТО відносяться сульфідування,
сульфоціанування, селенування, телерування, обробка у
йодисто-кадмієвій соляній ванні. При цих видах обробки
поверхнева твердість не збільшується, але покращуються
антифрикційні та протизадирні властивості. Коефіцієнт
тертя зменшується в середньому у два рази, а протизадирна
стійкість у 5…10 разів.
Мета, при проведенні ХТО першого виду, така, як і у
поверхневого гартування, - утворити твердий зносостійкий
шар на в’язкій серцевині. Однак при гартуванні СВЧ це
досягається без зміни складу шару, а при ХТО – шляхом
зміни компонентного складу поверхневого шару.
Підвищення зносостійкості при ХТО базується на
трьох принципах:

65