Page 164 - 6722

6 Відновлення та зміцнення деталей методами
напилення

6.1 Газотермічне напилення

Газотермічне напилення використовується для
отримання зносостійких, корозійностійких, жароміцних,
теплоізоляційних і інших покриттів. При газотермічному
напилені для формування покриттів використовуються
кольорові метали і сплави, стали, полімери, оксиди, бориди,
нітриди і ін. Покриття можуть бути нанесені на метали,
пластмаси, скло, дерево, тканину, папір, кераміку, оскільки в
процесі напилення температура виробу майже не
змінюється. Товщина покриття зазвичай складає приблизно
100-500 мкм.
Газотермічний метод формування покриттів полягає в
нагріві вихідного матеріалу покриття до рідкого або
пластичного стану і його розпилюванні газовим струменем.
Напилюваний матеріал поступає на оброблювану поверхню
у вигляді потоку рідких крапель або пластифікованих
частинок, які при зіткненні закріплюються на поверхні
деталі, утворюючи покриття.
За способом плавлення початкового матеріалу
розрізняють газополуменеві, газоелектричні і детонаційні
методи. Найбільшого поширення набули методи напилення
електродугове і плазмове.
При газотермічному напилені джерелом теплової
енергії є полум'я, що утворюється в результаті горіння
суміші кисню і пального газу (ацетилену, метану і ін.). При
електродуговому і плазмовому напиленні джерелом тепла є
електрична дуга, що горить між електродами у потоці газу.
Матеріал покриття подається у високотемпературний
газовий потік у вигляді дроту (прутка) або порошку. Для
електродугового напилення можна використовувати тільки
дріт, для детонаційного напилені - тільки порошок, для
газополуменевого і плазмового методів - як дріт, так і
162