Page 134 - 6722

Марку електродного матеріалу, як і флюсу, вибирають
з врахуванням необхідних фізико-механічних властивостей
наплавленого покриття. Застосовують наступні електродні
матеріали: дроти суцільного перерізу (вуглецеві, леговані,
високолеговані) і порошкові дроти (леговані,
високолеговані). Для підвищення продуктивності процесу
застосовують також стрічкові електроди з стальної,
спеченої, металокерамічної або порошкової стрічки.
Для отримання наплавленого металу заданого
хімічного складу і властивостей застосовують легування
через електродний дріт і (або) флюс.
При легуванні через дріт наплавлення ведуть
високовуглецевим або легованим дротом під плавленим
флюсом. При цьому забезпечуються висока точність
легування і стабільність хімічного складу наплавленого
металу по глибині покриття.
Легування наплавленого металу через флюс виконують
наплавленням маловуглецевого дроту під шаром
керамічного флюсу. Забезпечується висока твердість, що
виключає необхідність наступної термообробки. Однак цей
спосіб легування не знайшов широкого використання через
велику нерівномірність наплавленого металу по хімічному
складу і необхідності ретельно витримувати режими
наплавлення.
Комбінований спосіб легування одночасно через дріт і
флюс отримав найбільше поширення.
Основні технологічні параметри наплавлення:
- склад електродного матеріалу і флюсу;
- напруга U, сила I і полярність струму;
- швидкість наплавлення v н;
- швидкість подачі електодного матеріалу v д;
- крок наплавлення S;
- зміщення електроду із зеніту e;
- діаметр d е і виліт електроду.
Приклади вибору режимів наплавлення під шаром
флюсу циліндричних деталей приведені в таблиці 5.6.

132