Page 114 - 6722

виникати тріщини, а при сильному перегріві знижується
швидкість охолодження, що збільшує глибину проплавлення
основного металу, в результаті чого не забезпечуються
задані властивості металу, зокрема його твердість.
Правильний вибір температури попереднього нагріву
особливо важливий при наплавленні твердих матеріалів.

5.3 Типи і властивості наплавленого металу

Найбільше практичне значення отримала класифікація
наплавленого металу за хімічним складом (таблиця 5.3) і
структурними ознаками.
Склад легуючих елементів у наплавленому металі
визначає його структуру і властивості, відповідність умовам
експлуатації виробу тощо. Так, наплавлений метал типів D і
Е (таблиця 5.3) застосовується для підвищення корозійної
стійкості, останніх типів - для підвищення зносостійкості
виробів.
Стійкість хромонікелевого наплавленого металу (тип
D) проти загальної корозії в окислювальних агресивних
середовищах дуже висока. Важче забезпечити високу
стійкість проти міжкристалітної корозії. У цьому випадку
оптимальною структурою є аустеніто-феритна з вмістом -
фериту від 2 до 8 %.
Хромисті сталі (з вмістом хрому 11... 19 %, тип Е)
також корозійно стійкі. Окрім того вони відрізняються
високою міцністю при звичайних і високих температурах,
високою твердістю і зносостійкістю.
Дуже високу зносостійкість дозволяють отримати
високовулецеві хромисті сталі (120Х12Н, 200Х12ВФ) зі
структурою, яка складається з ледебуритної евтектики і
залишкового аустеніту.
Для підвищення зносостійкості головним завданням є
правильний вибір для конкретного виду зношування
раціональної системи легування і оптимального вмісту

112