Page 109 - 6722

5 Наплавлення робочих поверхонь деталей
машин

5.1 Визначення і загальна характеристика способу

Наплавлення покрить – це процес нанесення покрить з
розплавленого матеріалу на розігріту до температури
плавлення поверхню відновлюваної або зміцнюваної деталі.
Покриття отримані наплавленням, характеризуються
відсутністю пор, високим значенням модуля пружності і
міцності на розрив. Міцність з’єднання цих покрить з
основою співмірна з міцністю матеріалу деталі.
Якщо в машинобудівному виробництві наплавлення
застосовують для підвищення зносостійкості поверхонь
тертя, то в ремонтному виробництві – в основному для
проведення наступних робіт по відновленню розміщення,
форми і розмірів зношених елементів. Відновлюване
наплавлення при цьому забезпечує також отримання нових
властивостей поверхонь: корозійної, ерозійної, кавітаційної,
зносо-, жаростійкості і інше.
Доля трудоємкості зварювання і наплавлення складає
близько 70 % всіх способів створення ремонтних заготовок
при відновленні деталей. Наплавлення зношених поверхонь
займає провідне місце внаслідок своєї універсальності.
Способи наплавлення ділять на групи в залежності від
виду використовуваного джерела тепла, характеру легування
і способу захисту формованого покриття від впливу кусню і
азоту повітря. Найбільше застосування в ремонті при
нанесенні покрить отримали способи електродугового
наплавлення: під флюсом, в середовищі захисних газів і
вібродугове (таблиця 5.1).
Задача, яка вирішується при наплавленні покрить, –
отримати покриття без пор, необхідної товщини, міцно
з’єднане з поверхнею деталі, необхідного хімічного складу із
заданою структурою.

107