Page 57 - 6718

Ймовірна кількість циклів до руйнування об’єкта визначається співвід-
ношенням

m
 
N   r  N , (3.17)
n   0
  n 
де  - значення діючих напружень;
n

N - кількість циклів навантаження, яка відповідає межі витривалості
0
об’єкта (база випробувань).

Величина кількості циклів N визначається з графіка кривої витривалості.
0
Методика побудови кривої витривалості

Криву втомленості будують за точками у координатах кількості циклів до

руйнування N і напружень  . Кожному зразку, що зруйнувався, на діаграмі ві-

дповідає одна точка з координатами   N . Порядок прикладання навантажень

на випробувані зразки переважно вибирають спадним, тобто на перший зразок

дають навантаження, що значно перевищують межу витривалості, а наванта-

ження на наступні зразки поступово знижують. Кожний з менш навантажених

зразків буде витримувати більшу кількість циклів. Будуючи криву втомленості

за точками зруйнованих зразків, легко переконатись, що при зниженні напру-
ження швидкість падіння напружень зменшується: крива асимптотично набли-

жається до горизонтальної прямої, що визначає межу витривалості матеріалу
деталі. Випробування на опір втомленості з метою визначення межі витривало-

сті зазвичай потребує декількох діб безперервної роботи лабораторної установ-

ки.

Випробування матеріалів на витривалість проводять на спеціальних ма-

шинах, які дозволяють навантажувати зразки змінними навантаженнями з час-

тотою циклу 2000 – 3000 коливань за хвилину.

Найбільш просто в лабораторних умовах здійснити симетричний цикл

навантаження, коли коефіцієнт асиметрії приймає значення r  1.
