Page 113 - 6703

Особливої значимості свобода та відповідальність набувають в суспільстві ХХI ст.,
в умовах глобальних проблем людського існування та наростання глобалізаційних
процесів. Видатний український філософ В.Г.Табачковський в своїй книзі
«Полісутнісне homo…» наголошує, що свобода як передусім особистісний вибір,
пов’язана з суб’єктивним (внутрішнім) світом особистостей, що знаходяться між
загальністю людської природи та особливістю індивідуальності.
В сучасних дослідженнях поняття свободи пов’язують з поняттям практик як
багатоаспектних та багатовимірних впливів сучасної людини на природу, соціум,
людину, її внутрішній світ. Французький соціолог П.Бурд’є вказує на процесуальність,
плинність життя, що постає в потоці різноманітних практик, які і створюють «малюнок
життя» як такий. Отже, в певному розумінні, життя є різноманітність практик, які
взаємодіють, переходять одна в іншу, визначають одна іншу. Породжуються нові
практики, які визначають нові аспекти життя.
В такому ракурсі свобода розуміється як можливість людини вибирати в її
суспільному бутті за власним бажанням варіанти практик здійснення її життя у
всій його повноті. Йдеться про можливість усвідомленого особистістю вибору, а не
вибору, як результату маніпулювання людиною. В цьому сенсі
І.С.Добронравова зазначає, що зробивши предметом свого дослідження практики, ми
так чи так, зачіпаємо проблему людської свободи. Томупитання свободи сьогодні – це,
в першу чергу, питання про походження цілей і бажань людини. Оскільки
маніпулювання як технологія нав'язує людям бажання й цілі, маскуючи їх під культурні
та моральні цінності. Але насправді здійснюють їх підміну. Отже, свобода, вибір та
відповідальність є моральними категоріями.
Однак проблематичність свободи визначається і тим, що людина в своєму житті
думає та вчиняє так, як звикла. П.Бурд’є називає таке габітуальністю поведінки
(від лат. habitus – зовнішній вигляд), тобто поведінки за звичкою, традицією, за
певними опанованими схемами, стереотипами.
Наше життя базується на практиках повсякденності, на її накопиченому досвіді.
Як зазначає П.Бурд’є, проблема в тому, що «габітус не знає майбутнього». Він
ґрунтується на досвіді минулого. Думки, сприйняття, почуття, дії завжди лімітовані
історичними та соціальними умовами, в яких постали певні габітуси. Отже, свобода
можлива лише в межах габітусу. Вона обумовлена, отже – умовна, оскільки не
припускає створення принципово нового, а уможливлює лише багаточисельні варіації
існуючого.
Відповідно, практики свободи можливі лише за умов такого габітусу, що орієнтує
людину на життя у ситуації постійних змін. Відповідно прагнення нового,
допитливість, пізнання світу у формі гри, урахування самоорганізаційних можливостей

96