Page 117 - 6703

Ми бачимо, що у цьому визначенні є й об'єкт науки - суспільство, а її предмет -
соціальні відносини. Суспільство - це система. Система (з грецької - «ціле», складене з
частин) - це упорядкованість певної кількості елементів, які взаємодіють між собою
та утворюють певне ціле. Суспільство є соціальною системою, бо основними
елементами її є люди, які постійно перебувають у соціальних відносинах. Ми кажемо,
що суспільство - це складна система, тому що воно складається з багатьох
різноманітних складових. Вона ще й динамічна, бо весь час змінюється. Упорядковані
певним чином зміни у суспільстві є його соціальним розвитком. Якщо розвиток іде від
простого до складного, від гіршого до кращого, від меншого до більшого і т.д., то він
вважається прогресивним, якщо навпаки - регресивним. Поступове накопичення
певних змін у суспільстві складає еволюційний процес, відносно швидкі й одночасні
зміни великої кількості елементів системи складає процес революційний. Останнім
часом, через цю властивість суспільства постійно змінюватися, соціологи часто замість
терміна «система» вживають термін «м'яке поле взаємовідносин», яке змінюється
подібно до зміни магнітного поля з постійною його флуктуацією.
Суспільство, як система, утворюється завдяки взаємозв'язку і взаємодії між її
елементами. Оскільки його елементами або складовими є індивіди та їх групи, то саме
взаємозв'язки або взаємовідносини між ними й утворюють суспільство. Частину цих
відносин (соціальну) і вивчає соціологія, вона є її предметом, чим і відрізняється від
інших наук.

1. Структура та функції соціології

Визначивши соціологію як науку, можна перейти до окреслення її внутрішнього
устрою або структури. Будь-який об'єкт світу має свою структуру. Структура - це
внутрішня форма організації системи. Термін походить від латинського
STRUCTURA - порядок, побудова, розміщення, її визначають також як сукупність
стійких зв'язків частин об'єкта, що забезпечує його цілісність. Отже, соціологія як наука
і як певна цілісність теж має свою структуру. У підручниках із соціології наводяться
схеми структур, кожна з яких будується за різними ознаками. Не викликає сумніву
необхідність поділу соціології на макро- та мікросоціологію. Перша вивчає загальні
закономірності функціонування та розвитку соціуму як цілого, а друга - соціальні
явища та процеси через призму дії і взаємодії людей, їх поведінки. У центрі її уваги -
особистість. Термін «мікросоціологія» ввів Г. Д. Гурвич, французький соціолог
російського походження. Він позначив ним прикладний напрям соціології, який вивчає
взаємовідносини особистості у малих групах. У сучасній соціології виділяють ще й
соціологів середнього рівня (мезосоціологів), яка спрямована на вивчення взаємодії
окремих структурних частин соціальної системи. Як бачимо, у цьому поділі знаходить
вираз співвідношення загального, особливого та одиничного: людство - макрорівень,
соціальні спільності - мезорівень, індивід - мікрорівень.
Відповідно до цього поділу можна виділити:
– загальні соціологічні теорії;
– теорії середнього рівня, які поділяють на теорії, що вивчають окремі спільності

100