Page 117 - 6671

Слово «біхевіоризм» походить з англійської мови, де означає
поведінку напрям у психології, для якого предметом виступає не
свідомість, а поведінка людей, механічна реакція у відповідь на зовнішні

подразнення.
Психологія вивчає свідомість людини у процесі розвитку трудової

діяльності. Психіка є реальним продуктом еволюційних змін у формах
людської діяльності, а її розвиток викликає все більш суттєві зміни в
поведінці людей та їх груп.

Дії людей обумовлюються тими чи іншими мотивами, які спрямовані
на певні цілі, вирішення конкретних завдань. Дії виражають відношення

суб’єктів (людей) до оточуючого світу. Дії, спрямовані на фізичне
перетворення речей в готовий продукт, обов’язково супроводжують
психічні акти переживання, уяви, відношення до інших людей, оточення

тощо.
Акт людської діяльності є досить складним утворенням, оскільки

включає в себе не лише фізичні зусилля, а й психіку, фізіологію,
соціологію, технологію, управління, інформацію та інші аспекти, пов’язані
з процесом праці. Врахування всіх елементів акту людської діяльності є

необхідною умовою вивчення функціонування такої категорії психології,
якою є поведінка індивідуумів та їх груп у трудовому процесі.

В основу біхевіоризму покладено вчення про стимули і реакцію на
них. Поведінку людей у виробничому процесі можна передбачити, якщо

розробити систему стимулів, а вони однозначно викличуть необхідну
реакцію з боку виконавців. Зрозуміло, що реакція відбувається не
автоматично, а на основі усвідомлених дій чи вчинків.

Врахування психологічного аспекту в управлінні здійснюється
методом об’єктивізації спостереження, враховуючи при цьому єдність у

взаємодії об’єкта і суб’єкта. Пізнання об’єкта залежить від психіки
суб’єкта, а тому потрібно враховувати особливості сприйняття об’єкта

суб’єктом. Для спостереження за об’єктами, насамперед треба визначити
мету, щоб організувати збір інформації у відповідності до неї, а також
встановити виконавця. Спостереження здійснюється на основі визначених

параметрів щодо обраного об’єкта (показники, форми документів, строки
збору й обробки даних та ін.).

117