Page 112 - 6671

користь. З іншого боку, кожен працездатний громадянин, який протягом
свого життя здійснює внески до Пенсійного фонду, може розраховувати в
старості на допомогу держави пенсію.

Варто відмітити, що функції податків тісно пов’язані між собою.
Наприклад, зменшення розміру податку для платника юридичної особи,

як вже було зазначено, є проявом регулюючої функції, але тим самим
держава одночасно стимулює розвиток даного підприємства, що є
стимулюючою функцією. Одночасно діє фіскальна

Історія податків. Відношення до сплати податків навіть у
добропорядних громадян приблизно таке, як до лікування зубів. При цьому

вони не враховують той факт, що саме за рахунок податків поповнюється
державний бюджет, з якого фінансуються і утримуються органи державної
влади, соціальні програми (освіта, охорона здоров’я, соціальна підтримка,

пенсійне забезпечення тощо), і здійснюються заходи зі стимулювання
розвитку економіки, забезпечення національної безпеки. Тому податки

це один з найважливіших важелів впливу держави на економіку країни.
Історія розвитку податкової системи своїм корінням сягає сивої
давнини та є невід’ємною складовою історії розвитку людського

суспільства.
Коли і де з’явилися перші податки, достовірно невідомо.

Можливо, першим податком була згадувана в Біблії десятина, про яку Бог
говорить Мойсею на горі Сінай. Також у давнину існували

жертвоприношення, які були неписаним законом для всіх і
перетворювалися на примусові збори. Такі податки існували у
Стародавньому Єгипті та Греції. Якщо ж вірити історичним даним, то

першу податкову систему було створено ще в ІІ тисячолітті до н.е. на
острові Кріт.

У Київській Русі найдавнішою формою оподаткування була данина,
вперше запроваджена князями Ігорем і Олегом, яка встановлювалася

залежно від конкретних історичних умов у вигляді контрибуції, прямого
державного податку або феодальної ренти.
За часів правління княгині Ольги вперше було створено постійні

пункти погости, де відбувалося стягнення і нагромадження данини.
Данина існувала у вигляді «повозу» та «полюддя». «Повозом» її називали у

випадку, якщо данину привозили до Києва платники, «полюддя» у
випадку, якщо князівські дружини самі їздили за нею. Крім того, існували

112