Page 53 - 6660
P. 53

цінової  та  нецінової  еластичності  залежно  від  структури  споживання,  рівня

            доходів та інших факторів.

                   Визначним внеском Маршалла в економічну теорію став аналіз фактора

            часу. Він з’ясував, що у короткостроковому періоді головним регулятором ціни

            є попит, пропонування більш інертне, воно не встигає за коливаннями попиту.

            Для  його  зміни  потрібні  нові  умови  виробництва,  можливо,  й  додаткові

            ресурси.  Тому  в  короткостроковому  періоді  пропонування  залишається

            незмінним,  а  попит  стає  вирішальним  фактором  формування  ціни.  У

            довгостроковому періоді роль основного ціноутворюючого фактора переходить

            до пропонування  і пов’язаних з ним  витрат  виробництва. Ідея Маршалла про

            вирішальну  роль  попиту  в  короткостроковому  регулюванні  цін  була  згодом

            використана    Дж.М.Кейнсом  у  його  теорії  “ефективного  попиту”.  Ідею

            переважаючого  впливу  пропонування  на  динаміку  цін  у  довгостроковому

            періоді  взяли  на  озброєння  сучасні  неокласики  –  теоретики  “економіки

            пропонування”.

                   Розмежування Маршалом двох часових періодів дозволяє йому поділити

            витрати  виробництва  на  постійні  та  змінні  і  довести,  що  у  довгостроковому

            періоді всі витрати стають змінними. Основною причиною, яка змушує фірму

            залишити ринок, є перевищення витратами рівня ринкової ціни.

                   Американська школа Б.Кларка. Математична школа в політекономії

            (Л.Вальрас, В.Парето). Засновник "американської школи маржиналізму, який

            зробив  помітний  внесок  у  формування  неокласичної  економічної  теорії  кінця

            XIX  ст.,  Дж.-Б.  Кларк.  Праці  цього  вченого,  у  тому  числі  фундаментальні,

            були опубліковані у 80—90-х роках XIX ст. З них найбільш значущі книги —

            "Філософія багатства"(1886) і "Розподіл багатства"(1899), в яких, особливо

            в  останній,  йому  вдалось  заглибитися  у  найбільш  популярні  на  той  час


            маржинальні ідеї, відзначити неординарні положення і навіть, як він називав їх,
            "закони" економічної науки.




                                                           55
   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58