Page 55 - 6660

капіталомісткості гранична продуктивність праці буде знижуватися з кожним

залученим працівником і, навпаки, при незмінній чисельності працівників

гранична продуктивність праці може бути вищою тільки внаслідок зростання

капіталоозброєності.

Пігу Артур (1877–1959) – англійський економіст, учень і наступник

А.Маршалла по кафедрі політичної економії Кембриджського університету.

Основна праця – “Економічна теорія добробуту” (1920). Визначним внеском

Пігу в розвиток ідей неокласицизму була розробка теорії добробуту. Він

розрізняє загальний та економічний добробут. Показником економічного

добробуту є “національний дивіденд” (національний доход). Але чимало

елементів якості життя не мають грошової оцінки. Показником загального

добробуту є не тільки рівень доходу, але й умови праці та дозвілля,

забезпеченість житлом, доступність освіти, стан довкілля та ін. Тому можливі

ситуації зміни рівня загального добробуту за незмінного рівня економічного

добробуту. Одним з перших Пігу звернув увагу на проблему врахування

позаринкової діяльності при підрахунку національного доходу (“одружившись

зі своєю кухаркою, чоловік зменшує національний доход”). Він описав явище

ефекту касових залишків, яке згодом отримало назву “ефекту Пігу”: якщо в

обігу з’являється додаткова кількість грошей і всі ціни пропорційно

зростають, готівкові суми, що зберігаються на руках у населення,

пропорційно знецінюються. І навпаки: якщо держава зменшить кількість

грошей в обігу і всі ціни пропорційно знизяться, то власники готівки

стануть пропорційно більш багатими.
На основі закону спадної граничної корисності Пігу зробив висновок, що,

оскільки цінність однієї і тієї ж суми грошей для заможних і бідних є різною,

перерозподіл доходів на користь малозабезпечених верств населення може

підвищити добробут суспільства: рівень корисності бідних зросте в більшій,
мірі, ніж зменшиться рівень корисності багатих. Він розробив свою теорію

57