Page 208 - 6625

приділяють цьому усе менше й менше часу, а паралельно починають займатися
чимсь ще, як правило, у некомерційній сфері.

12.4 Ефективність кожного – основа ефективності організації

Ефективних організацій не так уже багато. Вони зустрічаються навіть
рідше, ніж ефективні менеджери, але вони є яскравим прикладом для всіх
інших. У загальному й цілому результативність організацій перебуває усе ще на
досить примітивному рівні. Незважаючи на те, що в розпорядженні сучасних
підприємств, установ, лікарень і т.д. є величезні ресурси, результати їхньої
роботи найчастіше бувають скромними, їхні сили й увага розпорошуються,
звернені у вчорашній день і взагалі спрямовані на те, щоб уникнути прийняття
рішень і дій. Як організації, так і менеджери повинні систематично працювати
над своєю ефективністю, більше того, їм потрібно виробити в собі звичку
працювати ефективно. Вони повинні навчитися використати можливості й не
давати приводу для виникнення проблем. Їм потрібно вчитися витягати
максимальну користь із тих якостей, які можуть принести результат. Їм
потрібно вміти концентруватися на основних напрямках і визначати
пріоритети, а не робити всього потроху.
Ефективність управлінської праці є запорукою ефективності
організації й важливим внеском у розвиток організації.
Саме в управлінській ефективності лежить наша надія зробити сучасне
суспільство економічно продуктивним і соціально життєстійким,
Перед сучасним індустріально розвиненим суспільством стоїть завдання
продуктивного використання кожного, особливо інтелектуальної праці,
працівника. У розвиненому суспільстві працівник ручної праці не
конкурентний відносно своїх витрат у порівнянні з його колегами зі
слаборозвинених або країн, що розвиваються. Тільки продуктивність
працівників інтелектуальної праці дає можливість розвиненим країнам
підтримувати свій високий життєвий рівень у конкуренції із країнами, що
розвиваються, де переважає дешева праця.
Сьогодні тільки надоптиміст може бути впевнений у високій віддачі
фахівців. Радикальний перенос центра ваги з ручної праці на розумовий, що
відбулося після закінчення другої світової війни, не приніс, на мій погляд,
незвичайних результатів. Зокрема, не відбулося фундаментальних зрушень ні в
продуктивності, ні в рентабельності, тобто в тих показниках, які є основними
мірилами економічних результатів. Незалежно від того, яких би вражаючих
успіхів не досягли індустріально розвинені країни після війни, їм ще не
вдається використати на повну силу праця тих, хто озброєний широкими
знаннями й здібностями. Ефективність управлінців саме може бути ключем до
вирішення цього завдання. Крім усього іншого, сам управлінець - це
насамперед працівник розумової, творчої праці. Його власний рівень, його

207