Page 145 - 6620
P. 145

г) модель формування ситуаційної стратегії Дж. Томпсона.

                        Стратегія, що можлива в умовах високого рівня невизначеності і
                  має максимальний ризик реалізації, – це:
                        a)  стратегія натхнення;
                        б) стратегія роздумів;
                        в) стратегія компромісів;
                        г) жодна з відповідей не є правильною.

                        Ірраціональне рішення менеджер приймає, якщо:
                        а) немає достатньої інформації;
                        б) високий рівень невизначеності;
                        в) є досвід вирішення подібних ситуацій;
                        г) всі відповіді правильні.

                        Еврістичні       методи       прийняття        управлінського             рішення
                  застосовують, якщо:
                        а) коли є можливість попарного порівняння ситуацій;
                        б) коли є досвід прийняття аналогічних рішень;
                        в) є достатньо інформації;
                        г) всі відповіді правильні.

                        В  умовах,  коли  внутрішнє  середовище  характеризується
                  стабільністю, а зовнішнє середовище нестійке, вибір форми керування
                  базується на таких положеннях:
                        а) у системі управління застосовуються функціональні методи
                  управління;
                        б) у системі управління застосовуються  гнучкі методи управління, що
                  базуються на децентралізації, самоуправлінні, професіоналізмі;
                        в) у системі управління домінують функціональні методи управління
                  та планова орієнтація;
                        г) немає правильної відповіді.

                        Оцінити  і  вибрати  найкращу  альтернативу  з  усіх  гірших
                  можливих варіантів розвитку можливо за допомогою:
                        а) Критерію Вальда;
                        б) правила макси-максу;
                        в) критерію Севіджа;
                        г) критерію Гурвіца.

                        Для ідентифікування ступеня ризику на основі розрахунку альфа
                  коефіцієнтів використовують:
                        а) Критерій Вальда;
                        б) правила макси-максу;
                        в) критерій Севіджа;

                                                              145
   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150