Page 64 - 6607
P. 64
(вміст СаСО 3 – 10-25%). Крім розсіяного карбонату в лесах
часто є вапнякові конкреції неправильної форми (від 1 до 10
см в діаметрі. Для багатьох лесів, особливо високо- пористих
при зміні вологості, характерне просідання, що приводить
нерідко до деформації і руйнування споруд та будівель, що на
них зводяться. Сухий лес має значну стійкість до
статистичного навантаження. Леси відкладаються на різних
формах рельєфу, і в тому числі на вододільних підвищеннях.
Потужність їх може досягати декількох десятків метрів. Леси
широко розповсюджені в південній частині помірного клімату,
особливо в Китаї і Середній Азії.
В лесовій товщі південної половини Східно-
Європейської платформи, Передкавказзя і Чорномор’я
спостерігаються поховані грунти. Виділяються до шести-
дев’яти регіонально витриманих горизонтів, які тотожні до
епох потепління, а леси, які їх розділяють, співставляються з
епохами похолодання або зледеніння. В багатьох районах в
лесах зустрічаються наземні і прісноводні молюски, кістки
наземних тварин, палеолітичні стоянки людини та рослинні
рештки. Дуже близькі до лесів лесовидні суглинки, які
відрізняються більш різноманітним складом і зростанням
глинистих і піщаних фракцій.
З’ясуванням генезису лесів наука вже займається понад
100 років. Запропоновано багато точок зору і гіпотез.
Більшість із них признає всі леси моногенетичними
відкладами (або тільки еоловими, або водно- льодовиковими,
або елювіальними і т.д.). Очевидно така тенденція незовсім
правильна. Останнім часом більшість дослідників вважають
леси полі- генетичними формуваннями.
Вулканічний попіл – його прошарки характерні не
тільки для антропогену, але і для всіх інших систем,
включаючи докембрій. Вони є самим тонким продуктом
виверження вулканів, які пререносяться вітром на великі
віддалі (до 200 і більше кілометрів). Наприклад, площа
розвіювання попелу з вулкану Кракатоа в 1883 р. перевищила
3
площу Європи, а його кількість оцінюється в 18 км . Викинуті
при цьому у високі шари атмосфери найдрібніші частинки
попелу обігнули земну кулю і послугували причиною
незвичних за кольором сходу і заходу Сонця протягом
декількох років.
62