Page 65 - 6607
P. 65

Прошарки  попелу  і  окремі  товщі  поблизу  вогнищ
                            виверження досягають потужності в сотні метрів (до 400 м на
                            Північному  Кавказі),  а  при  віддаленні  від  них  складають
                            зазвичай  0,5  м  або  декілька  міліметрів  (сантиметрів).  Вони
                            мають  однорідну  будову,  світле  забарвлення,  а  поблизу
                            вулканічних  вогнищ  –  тонку  шаруватість,  де  у  їх  складі
                            зустрічаються  лапілі  та  уламки  вулканічних  бомб.  В  процесі
                            діагенезу    попіл   перетворюється      у   вулканічний     туф.
                            Мінералогічний і хімічний склад попелу залежить від складу
                            лави,  найчастіше  це  косокутні  осколки  вулканічного  скла  і
                            кристалів мінералів.
                                   Зазвичай      попіл     утворює       прошарки       серед
                            антропогенових  товщ  –  суглинків,  пісків,  лесів,  а  нерідко  є
                            лишень  домішками,  які  видимі  тільки  під  мікроскопом.
                            Прошарки попелу відомі в Україні, у Воронежській, Курській
                            та  інших  областях,  що  пов’язано  з  неогеновим  вулканізмом
                            Кавказу та Карпат.
                                   За  формальними  ознаками  цю  групу  необхідно
                            розглядати  у  вулканогенному  парагенетичному  ряду,  але
                            завдяки  тому,  що  величезна  роль  у  їх  рознесенні  належить
                            вітру, їх розглядають як еолові осадки.
                                   Безпосередньо  до  групи  вулканогенних  формувань
                            відносять  лави,  туфолави,  ігнімбріти,  а  також  термальні
                            формування.
                                   Лави  –  найбільш  поширені  продукти  вулканічних
                            вивержень.  Кислі  –  ліпаритові  і  середні  (андезито-дацитові)
                            лави  в’язкі,  дають  багато  рихлих  продуктів;  потоки  їх
                            займають  невеликі  площі  поблизу  вулканічного  вогнища.
                            Лави основного складу базальтові, андезито-базальтові – рідкі.
                            Вони утворюють потоки, що розтікаються на великих площах,
                            та покриви, конуси, куполи і дайки.
                                   Крім  лав  і  попелу  при  виверженнях  утворюються
                            вулканічно-уламкові  продукти  –  туфолави  та  ігнімбріти.  Це
                            своєрідні туфи у вигляді шлаку, які найчастіше зустрічаються
                            в Південній Америці і на Камчатці. До термальних формувань
                            відносяться відклади термальних джерел і фумарол. Фумароли
                            (лат.  дим)  –  це виходи  гарячого  вулканічного  газу  у  вигляді
                            струйок із тріщин на поверхні вулкану або лавових потоків  і
                            покривів.  Найчастіше  серед  термальних  відкладів  джерел
                            зустрічаються вапнякові туфи-травертини. Вони утворюються













                                                            63
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70