Page 96 - 6583

цього ж приводило розігрівання Землі у міру росту її ядра. В
епоху фанерозою проміжок між інверсіями магнітного поля
складає 110 – 170 млн років.
В епоху фанерозою проміжок між інверсіями
магнітного поля складає 110 – 170 млн років.
У таблиці 3.4 представлені три періоди
геохронологічної шкали фанерозою, що охоплюють 570 млн
років. Із таблиці видно, що йде процес згасання вертикальних
рухів літосфери, пов’язаний із дисипацією енергії магнітного
поля та зниженням інтенсивності перенесення енергії і
речовини в геомагнітне поле. На рис. 3.4 наведені геомагнітні
аномалії, виражені через вікові варіації квадрупольної частини
вертикальної складової геомагнітного поля. У європейській
четвертині північної півкулі (0–90 східної довготи)
вертикальна складова геомагнітного поля зменшується на
-4
210 Е в рік. Ця змінна частина геомагнітного поля створює
горизонтальні геомагнітні струми, напрямлені за часовою
стрілкою, які індукують радіальну струмову компоненту, що
входить у Землю із атмосфери.

Рисунок 3.4 – Вікові варіації вертикальної складової
геомагнітного поля (гами в рік, 1  10  5 E  1 4  10  2 A м)

96