Page 55 - 6581
P. 55

Аналізуючи сезонність туристичного попиту, необхідно знайти
               її  кількісну  характеристику.  Для  цього  можна  використовувати
               формулу: [16, с. 185]

                                                       100      хх  ср 
                                                  Е                      ,
                                                                х


               де   Е – коефіцієнт сезонності;
                     х – кількість туристів за весь період;
                     х  – середня кількість туристів за період.
                      ср
                     Пропозиція  у  сфері  туризму  не  відрізняється  гнучкістю,

               оскільки немає можливості створювати запаси (туристичні послуги
               споживаються  на  місці).  Готель  або  аеропорт  не  можуть  бути

               перенесені в кінці туристичного сезону в інший регіон, тобто вони
               не можуть пристосовуватися до змін попиту в часі і просторі.
                     Для  туристичного  бізнесу  характерною  є  висока  питома  вага
               основного  капіталу  в  загальних  витратах  і  структурі  пасиву

               туристичних  підприємств.  На  основні  засоби  припадає  велика
               кількість  витрат.  Це  не  вигідно  туристові,  який  має  оплачувати
               витрати  на  функціонування  підприємств  у  міжсезонний  період,

               фірмі, що не може використовувати наявні основні фонди круглий
               рік,  країні,  яка  цілорічно  не  може  отримувати  валютних
               надходжень. У зв’язку з цим щодо туристичного бізнесу найбільшу
               актуальність має синхромаркетинг, який може дозволити провести

               вирівнювання  коливань  сезонності  споживання  тур  продукту
               [19, с. 47].
                     На  приклад,  використання  прийомів  і  методів  синхро-

               маркетингу  у  Франції  дозволило  знівелювати  сезонність  попиту.
               Тому  сьогодні  основний  пік  (70  %)  притоку  туристів  у  країну
               припадає  на  несезонний  період  –  листопад–березень.  Завдяки
               рекламі міжнародної цінності історичного й культурного надбання

               Франції  вдалося  змінити  сезонні  коливання.  Сьогодні  стали
               престижними тури з відвідуванням Парижа – це Лувр, Версаль та

               інші історико-культурні центри. А Лазурне побережжя і Рів’єра, які
               ще  7  років  назад  давали  70  %  доходів  від  туристичної  діяльності
               країни, відійшли на другий план [25, с. 18].
                     У  зв’язку  з  цим  актуальним  є  проведення  турфірмами

               дослідження з пошуку прийомів і засобів згладжування сезонності
               попиту, в тому числі оцінити можливості організації і проведення
               міжнародних  виставок,  симпозіумів  у  міжсезонний  період,  що


                                                             55
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60