Page 55 - 6581
P. 55
Аналізуючи сезонність туристичного попиту, необхідно знайти
її кількісну характеристику. Для цього можна використовувати
формулу: [16, с. 185]
100 хх ср
Е ,
х
де Е – коефіцієнт сезонності;
х – кількість туристів за весь період;
х – середня кількість туристів за період.
ср
Пропозиція у сфері туризму не відрізняється гнучкістю,
оскільки немає можливості створювати запаси (туристичні послуги
споживаються на місці). Готель або аеропорт не можуть бути
перенесені в кінці туристичного сезону в інший регіон, тобто вони
не можуть пристосовуватися до змін попиту в часі і просторі.
Для туристичного бізнесу характерною є висока питома вага
основного капіталу в загальних витратах і структурі пасиву
туристичних підприємств. На основні засоби припадає велика
кількість витрат. Це не вигідно туристові, який має оплачувати
витрати на функціонування підприємств у міжсезонний період,
фірмі, що не може використовувати наявні основні фонди круглий
рік, країні, яка цілорічно не може отримувати валютних
надходжень. У зв’язку з цим щодо туристичного бізнесу найбільшу
актуальність має синхромаркетинг, який може дозволити провести
вирівнювання коливань сезонності споживання тур продукту
[19, с. 47].
На приклад, використання прийомів і методів синхро-
маркетингу у Франції дозволило знівелювати сезонність попиту.
Тому сьогодні основний пік (70 %) притоку туристів у країну
припадає на несезонний період – листопад–березень. Завдяки
рекламі міжнародної цінності історичного й культурного надбання
Франції вдалося змінити сезонні коливання. Сьогодні стали
престижними тури з відвідуванням Парижа – це Лувр, Версаль та
інші історико-культурні центри. А Лазурне побережжя і Рів’єра, які
ще 7 років назад давали 70 % доходів від туристичної діяльності
країни, відійшли на другий план [25, с. 18].
У зв’язку з цим актуальним є проведення турфірмами
дослідження з пошуку прийомів і засобів згладжування сезонності
попиту, в тому числі оцінити можливості організації і проведення
міжнародних виставок, симпозіумів у міжсезонний період, що
55