Page 55 - 6574

Роботи Rп (i, j) Rв (i, j) = R’ч (i, j) R’’ч (i, j)
tр( j) - tп(i) - t(i, j)
0-1 (4-4) 0-0 =0 4-0-4 = 0 4-0-4 = 0 -
0-2 (7-1) 6-0 = 6 5-0-1 = 4 5-0-1 = 4 5-0-1 = 4
1-2 (7-5) 6-4 = 2 5-4-1 = 0 7-4-1 = 2 5-4-1 = 0
1-3 (7-7) 4-4 = 0 7-4-3 = 0 0 (крит) -
1-4 (8-6) 6-4 = 2 6-4-2 = 0 8-4-2 = 2 -
2-5 (9-7) 7-5 = 2 8-7-2 = -1 - 8-5-2 = 1
3-5 (9-8) 8-7 = 1 8-7-1 = 0 9-7-1 = 1 8-7-1 = 0
3-6 (10-10) 7-7 = 0 0 0 крит 0
4-6 (10-8) 8-6 = 2 10-8-2 = 0 - 10-6-2 = 2
5-6 (10-9) 9-8 = 1 10-8-1 = 1 - 10-8-1 = 1

Отримання параметрів графіка дозволяє перейти до наступного етапу
сіткового планування. На цьому етапі всебічно аналізують створений графік і
вживають заходів для його оптимізування.
Аналіз має мету виявити можливості скорочення термінів розробки в
цілому.
Для оптимізації графіка використовують резерви часу.
Аналіз сіткового графіка проходить за такими етапами:
1. Першим етапом аналізу може бути класифікація і групування робіт за
величинами резервів. Однак не завжди величина повного резерву може
достатньо точно характеризувати напруженість робіт некритичної зони.
2. Коефіцієнт напруженості роботи Кн(і,j) характеризує ступінь
напруженості виконання роботи вчасно.
t  i(L  ) j ,  ) L ( t
Кн(і,j) = max кр ,
L ( t кр )  ) L ( t кр
де t[L(i,j)] max - тривалість максимального шляху, що проходить через дану
роботу;
t(L) кр - тривалість відрізку шляху, що співпадає з критичним;
t(L кр) - тривалість критичного шляху.
Чим вищий коефіцієнт напруженості, тим складніше виконати дану
роботу у встановлений термін.
Для нашого прикладу:
10  10 4  0
Кн(0-1) = = 0; Кн(0-2) = = 0,4;
10  10 10  0
8  4 10  10
Кн(1-2) = = 0,67; Кн(1-3) = = 0;
10  4 10  10
8  4 4  0
Кн(1-4) = = 0,67; Кн(2-5) = = 0,4;
10  4 10  0
10  10 9  7
Кн(3-6) = = 0; Кн(3-5) = = 0,67;
10  10 10  7
8  4 4  0
Кн(4-6) = = 0,67; Кн(5-6) = = 0,4.
10  4 10  0

54