Page 103 - 6572

вищах, що ґрунтуються на комп’ютерних комунікаціях у формі си-
стем підтримки групової взаємодії.
Найбільш загальним рішенням варто вважати програмне забез-
печення для груп користувачів, оскільки воно охоплює цілий клас

рішень від «чистих» порталів знань у формі інформаційно-
комунікаційних платформ в освіті або промисловості до колекцій
документів та проектів. До цього належить також широкий вибір

текстового, аудіо- та відеоконтенту. Такий різноплановий контент
може керуватися модераторами або бути частиною тьюторних сис-
тем керування знаннями і використовуватися програмним забезпе-
ченням соціальних мереж при досягненні необхідного рівня самоо-

рганізації контенту.
Системи керування знаннями (СКЗ) можуть представляти гра-

ничні рамки для певної навчальної платформи, в якій наявні навча-
льні матеріали вбудовуються в наперед задану схему навчання і
отримують відповідну прив’язку. Тому, поряд із функцією інфор-
маційної платформи в СКЗ наявні широкі можливості щодо керу-

вання контентом, обробки, комунікації, співпраці та взаємодії, а та-
кож забезпечення відповідного фрейворку (структури) для генера-
ції тестових завдань. Важливою відмінною рисою систем керування

знаннями є те, що вони мають зовнішню організацію, для якомога
точнішого налаштування системи до реальних потреб цільової гру-
пи з метою стимуляції комунікації між її членами. Поставлені педа-
гогічні задачі виконуються, в основному, шляхом застосування зо-

внішніх модераторів, тьюторів та інших сутностей, що визначають
структуру педагогічного впливу.
У свою чергу, програмне забезпечення соціальних мереж підт-

римує взаємодію, кооперацію і комунікацію засобами
комп’ютерної мережі, в основному, засобами мережі Інтернет, а ві-
дповідна соціальна спільнота користувачів є сутністю, що самоор-
ганізовується. Саме аспект самоорганізації вирізняє дану систему

від класичних систем керування знаннями, які організовуються з
метою мережевого розділення знань та інтересів і, є не професій-
ним засобом, а, здебільшого, аматорським інструментом. Типовими

прикладами є вищезгадані вікіси і блоги. Так, наприклад, Вікіпедія
не є офіційним джерелом даних та знань, оскільки підтримується на
добровільних засадах. Блоги, загалом, можуть бути охарактеризо-

вані, як надсуб’єктивні джерела прив’язані до інтересів конкретних
осіб чи груп.

103