Page 33 - 6547

Актуальна кислотність обумовлена наявністю в
+
ґрунтовому розчині вільних іонів Н . Від співвідношення
катіонів у грунтовому розчині та у вбирному комплексі
+
залежить реакція грунтів. Концентрація іонів Н (величину
рН) визначають у водних витяжках.
Потенціальна кислотність зумовлена наявністю увібраних
+
3+
іонів Н і Al , які знаходяться в твердій фазі ґрунту. За певних
+
умов іони Н можуть переходити в розчин і підкислювати грунт.
Наприклад, іони алюмінію підкислюють ґрунтовий розчин
внаслідок гідролізу солей алюмінію. За способом визначення
потенціальної кислотності виділяють обмінну і гідролітичну
кислотності. Обмінна кислотність — концентрація іонів водню,
витіснених з дифузного шару колоїдної міцели катіонами
нейтральних солей. При взаємодії ґрунту з розчином КСІ з
вбирного комплексу витісняються ввібраний алюміній і водень.
Для визначення обмінної кислотності використовують 1,0 н.
розчин КС1 (рН близько 6,0).
+
Для більш повного витіснення Н визначають
г
гідролітичну кислотність Н . Гідролітична кислотність – іони
водню утримуються колоїдною часткою дуже міцно і при
обміні з катіонами нейтральної солі повністю не
витісняються. Для її визначення грунт обробляють розчином
гідролітично лужної солі. В умовах лужної реакції
+
забезпечується більш повне витіснення Н із вбирного
комплексу.
Шкала потенційної кислотності грунтів за pH KCl
4,0 дуже сильнокислі
4,1 – 4,5 сильнокислі
4,6 – 5,0 середньокислі
5,1 – 5,5 слабокислі
5,6 – 5,8 близькі до нейтральних
Підвищена кислотність викликає у грунті такі явища:
пригнічується діяльність мікроорганізмів; закупорюються
судини у кореневих системах і сповільнюється надходження
елементів живлення з ґрунтового розчину в рослини;
погіршення водно-повітряних властивостей та поживного
режиму грунтів. Основним заходом боротьби з надмірною
кислотністю грунтів є їх вапнування.
4 Лужність ґрунту
Багато грунтів мають лужну реакцію (рН > 7), яка

33