Page 20 - 6546
P. 20

-
                                                       +
            визначається  співвідношенням  іонів  Н і  ОН .  Якщо  їх
            концентрація однакова, то реакція ґрунтового розчину буде
                                                         +
            нейтральною, якщо переважатиме іонів Н   –  кисла, ОН       -  _
            лужна.  Від  реакції  ґрунтового  розчину  залежить
            життєдіяльність мікрофлори ґрунту (у кислому середовищі
            переважає  грибна  мікрофлора,  а  нейтральному  або
            слабокислому  –  бактеріальна),  міграція  та  акумуляція
            речовин у ґрунтовому профілі, їх розчинність.
                  Кислотність  ґрунту  –  це  здатність  ґрунту
            підкисляти  воду  і  розчини  нейтральних  солей.  Вона
                                                  +
            зумовлена наявність іонів водню Н  у ґрунтовому розчині
            та  обмінних  іонів  алюмінію  та  марганцю  у  ґрунтовому
            вбирному  комплексі.  Основним  джерелом  кислотності  у
            ґрунтах  є  фульвокислоти.  Основним  заходом  боротьби  з
            надмірною кислотністю грунтів є вапнування.
                  Багато  грунтів  мають  лужну  реакцію  (рН > 7).  Вони
            мають низьку родючість, несприятливі фізичні властивості
            і  хімічний склад. Меліорація лужних грунтів  проводиться
            внесенням  гіпсу  (гіпсування)  та  інших  солей  (кальцієва
            селітра сульфат заліза, піритні недогарки).
                  Здатність  ґрунту  протистояти  зміні  активної
            реакції  під  дією  незначної  кількості  кислот  або  лугів
            називають  буферністю.  Вона  зумовлена  в  основному
            складом  увібраних  основ  та  властивостями  ґрунтового
            вбирного комплексу.
                  За  фізичним  станом,  рухомістю  і  доступністю  для
            живих  організмів  ґрунтову  воду  поділяють  на  форми:
            пароподібну, хімічно зв'язану, сорбційно зв'язану і вільну.
            Основним типами є капілярна і гравітаційна вода.
                  Основними      водними     властивостями     ґрунту    є
            водопроникність,        вологоємкість,       водопідіймальна
            здатність,  доступність  води  для  рослин.  Водопроникність
            грунтів — здатність грунтів пропускати через себе воду,
            яка  надходить  з  поверхні.  Вологоємність  ґрунту  —
            здатність поглинати і  утримувати певну кількість води.
            Водний баланс — це співвідношення всіх статей прибутку
            і всіх статей видатку води з ґрунту за певний період.
                  Ґрунтове  повітря  —  це  суміш  газів  і  летких  орга-
            нічних  сполук,  які  заповнюють  пори  ґрунту.  Основними
            джерелами надходження повітря в грунт є приземний шар
            атмосфери  і  гази,  які  утворюються  в  грунті.  Ґрунтове
            повітря  перебуває  в  грунті  у  трьох  станах:  вільному,
                                          20
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25