Page 16 - 6546

3.3 Будова і склад ґрунтів
Ґрунт складається з чотирьох основних фаз: твердої,
рідкої, газової, живої.
Тверда фаза є основою ґрунту, яка формується у
процесі ґрунтоутворення з материнської гірської породи і
відмерлих решток організмів. Рідка фаза (ґрунтовий
розчин) представлена водою з розчиненими в ній
мінеральними і органічними сполуками, а також газами.
Газова фаза (ґрунтове повітря) включає гази, що
заповнюють вільні від води пори. У зв’язку з біологічними
процесами склад ґрунтового повітря відрізняється від
атмосферного. Жива фаза ґрунту представлена
мікроорганізмами (бактерії, водорості, гриби,
одноклітинні) та живими організмами, які населяють грунт,
і які беруть безпосередню участь у ґрунтоутворенні та
сприяють зміні його фізико-хімічних властивостей.
Морфологічними ознаками грунтів є форма
структурних агрегатів, гранулометричний склад, взаємне
розташування і співвідношення твердих часток і зв’язаних
з ними пор, колір, щільність, твердість, деякі фізичні
властивості (липкість, пластичність), специфіка яких
залежить від фазового складу ґрунту.
Структура ґрунту – це сукупність агрегатів, різних
за розмірами, формою та міцністю.
Структурність – здатність ґрунту розпадатися на
агрегати.
Агрегат - сукупність механічних елементів, які
взаємно утримуються в результаті коагуляції.
Форма і розмір структурних агрегатів є ознакою
ґрунту. Якщо в грунті є природні агрегати будь-якої
форми, його називають структурним. Якщо ґрунтова маса
не розпадається на агрегати, а має сипучість (як пісок), то
такий грунт називають безструктурним.
2.2 Складення ґрунту
Під складенням ґрунту розуміють сукупність
щільності, пористості та тріщинуватості ґрунту.
За ступенем щільності виділяють розсипчасте, пухке,
щільне і дуже щільне (злите) складення.
За характером пористості розрізняють такі види
складення: тонкопористе (розмір пор менше 1 мм), пористе
(1 – 3 мм), губчасте (3 – 5 мм), коміркове (понад 10 мм).
За характером тріщин у грунті виділяють
16