Page 54 - 6544

У грунті завжди утримується повітря, яке заповнює всі
порожнини, що не заповнені водою. Для культурних рослин повітря в
грунтах має не менше значення, ніж забезпечення водою. Кисень
повітря необхідний як для ефективного проходження мікробіологічних
процесів, що відновлюють родючість грунту, так і для забезпечення
розвитку рослин. Водна компонента забезпечує можливість процесу
кругообігу речовин і енергії в грунтах. Зниження наявності води
призводить до обмеження цих процесів, викликаючи зниження
родючості грунтів і, як наслідок, їхню подальшу деградацію. Кращим
співвідношенням між водою і повітрям у грунтах є таке, коли 60%
порожнин заповнені водою, а 40% – повітрям.
Гідросистема – двофазна система. Вона складається з води, в
якій присутні розчинені хімічні компоненти, а також дисперсні
речовини, утворені як під час змиву часток грунту опадами, розмиву
берегів водойм, гідродинамічного підйому осадів тощо, так і
природними біологічними процесами (фотосинтез хлорофілвміщуючих
гідробіонтів та фіксація азоту мікроорганізмами), які також здійснюють
стале підвищення вмісту дисперсних поживних речовин. Зазначені
біологічні процеси, за відсутності критичних антропогенних
навантажень, саморегулюють утворення типового для цієї гідросистеми
рівня біологічної продуктивності з формуванням певної якості води.
Атмосферне повітря – трифазна система. Вона складається з
домішок газу (азот – 78,08%, кисень – 20,95%, диоксид вуглецю –
0,03%, водяна пара – від 0 до 4% і домішки інертних, неорганічних та
органічних газів). Домішки (забруднювачі) повітря – викиди газів та
сполук, компоненти дисперсної рідкої фази (аерозолі), домішки твердої
фази (пил, дим) тощо.
Усі зазначені складники природного середовища (грунти, гідро-
система, атмосферне повітря) мають в своїй основі дві компоненти:
абіотичну і біотичну. Абіотична підсистема (компонента) функціонує
за принципами рівноважної термодинаміки з притаманними ознаками
першого і другого гіперциклів (космічна і хімічна еволюції). На відміну
від неї біотична функціонує за принципами нерівноважної
термодинаміки, характерними ознаками якої є третій і четвертий
гіперцикли (самоорганізація і біологічна еволюція).