Page 51 - 6544

може бути пов'язане із серією послідовних флуктуативних процесів
(біфуркацій), що призвели до створення систем підвищеної
впорядкованості. При цьому вченим висуваються три основні тези:
• незворотні процеси є такими ж реальними, як і зворотні, що
розглядаються класичною рівноважною термодинамікою;
• незворотні процеси відіграють конструктивну роль щодо
самоорганізації у відкритих системах;
• незворотність пов'язана з динамікою і може виникати там, де
основні поняття класичної і квантової механіки не завжди
підтверджуються камеральними лабораторними дослідженнями.
На основі цих постулатів Е. Ейген висунув гіпотезу про
спеціальні дисипативні структури, так звані гіперцикли (рис. 9.1). їх
утворення, на його думку, стало необхідним етапом у ході
еволюційного розвитку біологічних та екологічних систем. Гіперцикл –
це поєднання самовідтворюючих сполучень обмеженого розміру,
здатних до узгодженої еволюції зі створенням нової сталої системи.
Характерною особливістю є те, що перші так звані гіперцикли
(космічна і хімічна еволюції) могли протікати у рівноважних і
зворотних умовах. На відміну від них третій і четвертий гіперцикли
(самоорганізація і біологічна еволюція) мали протікати у
нерівноважних умовах з утворенням незворотних продуктів.

Клітинні структури
4 Біологічна еволюція
Гіперцикли (РНК, ДНК, білки)
3 Самоорганізація
Біологічні макромолекули (білки, нуклеїнові кислоти)
2 Хімічна еволюція
Первинні молекули (Н 2, N 2, СН 4, Н 2Р)
1 Космічна еволюція

Рисунок 9.1 – Схематичне висвітлення чотирьох еволюційних етапів (за
Ейгеном) від простої неорганічної речовини до біологічних систем.

Таким чином, головними питаннями щодо визначення пара-
метрів, які роблять подібними або відмінними складові екологічної