Page 52 - 6544

системи, утвореної шляхом еволюції, є наближеність її стану до
рівноваги, можливість флуктуативного переходу на вищий рівень та
стійкість (незворотність) до зовнішнього впливу.
На відміну від цього, фактори, що пов'язані з розвитком людства
як складової системи «суспільство – навколишнє природне
середовище», відрізняються від факторів, притаманних еволюції
природних систем. Мова йде про те, що зв'язки в системі «людина –
навколишнє природне середовище» постійно трансформуються із
нарощуванням складності/організованості (економічні і суспільні
перебудови). Тому, з точки зору загальної теорії систем, кардинальна
зміна взаємозв'язків означає утворення нового стану в організації
системи. Тобто перехід їх на новий, більш значущий рівень впливу
стосовно підтримання організації системи зумовлюється
інформаційним фактором, який починає домінувати над традиційними
матеріально-енергетичними чинниками, характерними для екологічних
систем.
Лекція 10.
СКЛАДОВІ ПРИРОДНИХ ТА АНТРОПОГЕННИХ СИСТЕМ

10.1 Системи абіотичної складової
10.2 Системи біотичної складової
10.3 Суспільна система
10.4 Техносфера
10.5 Експериментальне підтвердження подібності натуральних і
штучних систем.

Під природними системами слід розуміти увесь комплекс систем,
що входять до біотичної і абіотичної складових біосфери. За В. І.
Вернадським, кордони біосфери обумовлені перш за все полем
існування життя. Це «поле» обмежене 6 кілометрами над рівнем моря –
до такої саме висоти зберігаються позитивні температури і можуть
жити рослини-продуценти (6 км в Гімалаях). Вище (в еоловій зоні)
живуть лише павуки і деякі кліщі, що годуються рослинним пилком,
спорами рослин та іншими органічними залишками, занесеними
вітром. Долішня межа існування активного життя традиційно
0
обмежується дном океану й ізотермою 100 С безпосередньо у літосфері