Page 58 - 6544

напрацювання в ній ентропії – міри невпорядкованості системи,
тимчасом як додатній приріст ентропії – Термодинам́ічна ентроп́ія S в
хімії і термодинаміці є мірою енергії у фізичній системі , яка не може
бути використана для виконання роботи. Вона також є мірою безладдя,
присутнього в системі ентропії (на близькій відстані від точок
флуктуації - нестабільного стану) та її незмінність (стан рівноваги)
вказуватиме на процеси, які можуть спричинювати застійні явища або
призводити до деградації системи. Відповідно від'ємний приріст
ентропії системи характеризуватиме динаміку еволюційного її
розвитку. Динаміка цих процесів в усіх сферах задовільно описується
системою рівнянь Лоткі-Вольтера. Це стосується (окрім відомих явищ
у сфері біології) процесів розвитку господарських структур на базі
загального сировинного ресурсу і можливого суперництва у
конкурентній боротьбі за споживача чи ресурси, а також і тих ситуацій,
коли передбачається використовувати більш досконалі й ефективні
технології. Названий критерій дає змогу виокремлювати допустимі для
системи етапи її трансформації з урахуванням забезпеченості усіма
необхідними ресурсами та підтримання прийнятного рівня ризиків.
Флуктуативність – властивість, що зорієнтовує головним чином
на визначення ризику виникнення непередбачуваних ситуацій з
можливими негативними наслідками.
Зазначимо, що будь-який оборотний процес є рівноважним
(квазістатичним). Ентропія ізольованої системи не може зменшуватися.
Це призводить до зміщення центру протікання головних процесів від
стану, близького до рівноваги, на суттєве від нього віддалення. Це, у
свою чергу, викликає підвищення ризику виникнення нестійкостей
(флуктуацій) і, як наслідок, можливе виникнення кризових ситуацій в
системі, що трансформується.
Найбільш стійкий стан системи, що виключає кризові явища,
спостерігається при мінімальному утворенні ентропії (на близькій
відстані від точок флуктуації – нестабільного стану). Такий підхід до
контролю стану системи дає змогу реєструвати можливе підвищення
ризику деградації системи в процесі її трансформації. Контроль і
регулювання показників ризику при використанні положень теорії
катастроф уможливлює застосування конкретних заходів для
скорочення, а то й повного відвернення небажаних наслідків.