Page 212 - 6544
P. 212

посилення  ринкових  відносин  і  структуризація  навколо  промислово-
                           технологічних і військово-політичних центрів (США, Європа, СРСР).
                                Друга стадія постіндустріального етапу (або п'ятий ПТЕ) народ-
                           жувалась  у  50-тих  роках.  Саме  тоді  в  основу  економічного  розвитку
                           були  закладені  технології,  які  надають  змогу  створити  потужний
                           механізм   добування     копалин.   На    цій    основі   піднялися
                           високопродуктивні  енергетична  (в  тому  числі  її  ядерна  складова),
                           машинобудівна, аграрна, будівельна і транспортна галузі. Грандіозного
                           розвитку  набув  військово-промисловий  комплекс.  Окрім  того  на
                           сьогодні  створено  передумови  для  входження  людства  до  початкової
                           стадії інформаційного суспільства.
                                Широка інформатизація вплинула не тільки на суто технологіч-
                           ний  устрій  сучасної  економіки,  але  й  стала  тією  найважливішою
                           соціально-економічною  і  політичною  складовою  сили,  яка  відімкнула
                           «закриті»  (тоталітарні)  соціально-економічні  системи.  Інформатизація
                           створює  також  передумови  для  регулювання  еволюційних  процесів  у
                           країнах, що розвиваються. Більш того, вона (інформатизація) сприяла
                           поширенню  екологічного  світогляду  та  обізнаності  широких  верств
                           населення  планети  щодо  глобальних  екологічних  проблем.  Тому
                           світова  спільнота  під  тиском  цих  проблем  змушена  була  розробити  і
                           прийняти  Рамкову  конвенцію  про  зміни  клімату  (1992  р.),  а  також
                           Кіотський  протокол  (1996  р.),  що  обмежує  рівні  негативного  впливу
                           господарської діяльності людини на оточуюче її природне середовище і
                           раціональне використання світових природних ресурсів.

                                              23.3 Світові природні ресурси
                                Людство у своїй життєдіяльності використовує природні ресурси
                           як у виробничій, так і невиробничій сферах. Природні ресурси (Рудько,
                           Адаменко, 2009), що використовує людина, можуть бути поділені на:
                                •  мінеральні  суходолу  (паливні,  рудні  й  нерудні,  у  тому  числі
                           мінерально-будівельна сировина), а також мінеральні Світового океану,
                           що перебувають у розчиненому стані, на дні й під ним у товщі земної
                           кори;
                                • земельні (рілля, сінокоси, пасовища, ліси, чагарники тощо);
                                • водні, що складаються з вод Світового океану, поверхневих вод
                           суходолу  (річки,  озера,  ставки,  водосховища,  болота)  та  підземних
                           вод – ґрунтових і артезіанських;
   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216   217