Page 46 - 6532

оскільки визначає: принцип інтеграції геотопів у більш складні
ландшафтні територіальні одиниці; таксономічний ряд останніх
(ієрархічну впорядкованість ЛТС); ареали, межі,
взаєморозташування однорангових ландшафтних одиниць
(конфігураційну впорядкованість ЛТС).
Щоб виділити ЛТС певної території, необхідно: задати тип
просторових відношень між геотопами; виявити множини геотопів,
закономірно зв'язаних цими відношеннями; для кожної з цих
множин здійснити інтеграцію геотопів у ландшафтні територіальні
одиниці таксономічного ряду ЛТС, що виділяється; встановити та
показати на карті: ареали, межі, взаєморозміщення ландшафтних
територіальних одиниць одного рангу.
Згідно з принципом ландшафтної полі структурності, у
певному регіоні можна виділити ЛТС різних типів і відповідно
скласти ландшафтні карти, кожна з яких моделювала б певний
аспект (структуру) територіальної організації ландшафту. Звести ці
карти в одну —інтегральну принципово неможливо, бо не збігають-
ся контур геосистем різних ЛТС.
Оскільки геотопи пов'язані між собою різними
просторовими відношеннями, вони можуть інтегруватися в різні
ЛТС залежно від того, яке структуроформуюче відношення
прийнято за основу цієї інтеграції. Не всі можливі
взаємовідношення між геотопами достатньо чіткі й сильні, щоб їх
об'єднати в специфічні територіальні структури. Так, геотопи
можуть бути пов'язані один з одним хуртелицевим перенесенням
снігу. Незважаючи на досить суттєву роль цього процесу в
ландшафті, він мінливий за напрямком, існує лише в окремі періоди
і закономірних та стійких у просторі зв'язків між геотопами
сформувати не може, тобто він неструктуроформуючий.
Здебільшого не має самостійного структуроформуючого значення і
вітровий потік як мінливий за напрямом.
З багатьох просторових відношень між геотопами
виділяються п'ять їх типів, які разом визначають основні риси
ландшафтної територіальної організації в цілому та можливість
вирішення переважної більшості практичних завдань ландшафтної
екології. Цими відношеннями та відповідними їм типами ЛТС є:
генетико – морфологічні — відношення спільності походження

46