Page 44 - 6532

Територіальні одиниці позиційно-дінамічної ЛТС виділяють
так, щоб інтенсивність сучасних та потенційно можливих процесів,
зумовлених горизонтальними речовинно-енергетичними потоками
на них, була майже однаковою. Тому межі між ними проводять
вздовж ліній стрибкоподібної зміни градієнтів горизонтальних
потоків. Такі лінії можна назвати каркасними лініями динаміки
ландшафту. Ними є всі каркасні лінії рельєфу – вододільна,
тальвегу, підошви, бровки схилу, лінії його перегинів. Вздовж цих
ліній стрибкоподібно змінюються значення топографічного
градієнта, а між ними ці значення залишаються незмінними. Окрім
цього каркасними лініями є межі між геотопами, що відрізняються
фільтраційними властивостями грунтів та порід зони аерації. Межі
між грунтами з різними протиерозійними властивостями також є
каркасними лініями динаміки ландшафту.
Парагенетична ЛТС формується вздовж ліній концентрації
речовинно-енергетичних потоків, ліній розділу контрастних
середовищ та деяких інших місць, які визначають напрямок
ландшафтогенезу. Особливе значення у виділенні парагенетичної
ЛТС має концентрований водний потік. Аналіз парагенетичних
ЛТС дає найбільший ефект при дослідженні долин річок, лиманно-
гирлових комплексів, яружно-балкових систем. Ці природні об’єкти
підпорядковані ландшафтним смугам парадинамічного району, що
дренується руслом річки, і суттєво залежать від процесів, які
відбуваються в цих геосистемах. Територіальними одиницями
парагенетичної ЛТС є парагенетичні комплекси.
Виділити парагенетичні ланки в межах урбанізованих
територій не складно, хоча іноді не знаєш геоморфологію цієї
ділянки, але достатньо провести кореляцію і ланки можна
визначити з більшою чи меншою вірогідністю, а якщо рельєф
характерний так і з 100% точністю. По великому рахунку на тих
парагенетичних ланках, що не скриті під асфальтом чи будівлями
не одразу вдається встановити їх походження, бо ці ланки можуть
мати шар грунту, що не є властивим для цієї геоморфологічної
ділянки (наприклад замість суглинків чи піску чорнозем) це
пояснюється тим, що верхній шар грунту іноді є насипним.
Парагенетичні сектори виділяються простіше, бо вони більше за

44