Page 13 - 6530

також на кінець ХІХ століття. Якщо аналізувати історичні події в
границях сучасної Української держави, то першим заповідним
об’єктом необхідно вважати заказник, який був організований на
західноукраїнських землях меценатом науки, орнітологом,
знавцем природи графом В. Дзедушицьким в 1886 році. Буковий
ліс на площі 20 га. біля с. Пеняки Бродівського повіту
Тернопільського воєводства названий автором як “Пам’ятка
Пеняцька“. Знаменитий заповідник “Асканія-Нова“ став
охоронятися з 1889 року, а в 1887 році там були створені
зоологічний і ботанічний парки, в 1898 році відкритий
природничий музей.
На початку ХХ століття в українських землях
природозаповідною справою займається ціла низка державних
установ наукових і громадських організацій і товариств.
Признаним лідером заповідної справи в Україні з 1910 по
1918 роки був харківський ботанік В.І. Талієв - голова
Харківського товариства любителів природи. Активними
природозахисниками виступають: проф. П.А. Тутковський, В.
Ніколаєв, А. Яната, К. Залєсський, І. Фалєєв.
На західноукраїнських землях активно співпрацюють в
природозаповідній справі Міністерства землеробства та освіти
Австро-Угорщини, Польське товариство природодослідників ім.
М. Коперника, Галицьке лісове товариство.
Наступним важливим періодом становлення заповідної
справи в Україні необхідно вважати 20-ті роки ХХ століття, так як
на початку 30-х в радянській Україні почались масові репресії, в
тому числі серед провідних природодослідників. На відміну в
західноукраїнських землях “заповідний ренесанс“ продовжується
по суті до початку ІІ Світової війни.
В 20-ті роки в радянській Україні створені такі заповідники
та їх філіали: Конча-Заспа (1923), Кримський (1923), Канівський
(1923), Хомутовський степ (1926), Кам’яні могили (1927),
Михайлівська цілина (1928), масиви Чорноморського (1928).
Провідними поборниками заповідної справи в цей період
були: І. Фалєєв (перший директор заповідника Конча-Заспа),
В.Пузанов (голова природоохоронної комісії Кримського
товариства дослідників і любителів природи), М. Говриленко (зав.
відділом природи Полтавського краєзнавчого музею).
В 1926 році з’являється перший законодавчий документ по

13