Page 9 - 6530

 забезпечення охорони природних та окультурених
екосистем і геосистем;
 збереження біологічного різноманіття рослинного і
тваринного світу;
 проведення екологічної освіти, наукових досліджень та
моніторингу;
 охорона природних процесів, які відбуваються в
природних комплексах;
 збереження у природному стані геосистем;
 збереження та підтримка історико-культурної спадщини
і традиційного господарювання;
 стале використання ресурсів природних геосистем;
 створення умов для екологічного туризму та рекреації.
Світовий досвід засвідчує, що найбільш досконалою і
повною формою охорони природи є створення заповідних
територій та об'єктів. Вона забезпечує сприятливі умови для
збереження генофонду видів рослинного і тваринного світу, в
першу чергу, рідкісних та зникаючих, а також природних
комплексів, дозволяє зберегти для науки і практики еталони
природних екосистем. Не менш важливою функцією природно-
заповідних територій є їх використання для відпочинку і
оздоровлення людей. Тобто, заповідні території мають не тільки
природоохоронне, наукове, але і соціальне та економічне
значення.
У наш час, коли зростаючий геохімічний і геофізичний
вплив технічно озброєної людини проявляється у масштабах всієї
біосфери як арени органічного життя та планетарної екосистеми,
перед заповідними територіями виникли нові завдання не лише
біогеографічного чи ландшафтно-географічного характеру, але й
екологічного і соціально-економічного. Виходячи з цих якісно
нових вимог, заповідну справу слід розглядати не лише з позицій
пасивної охорони природи, а як специфічну форму
природоохоронної діяльності людини, спрямованої на
підтримання біогеографічної і біогеоценотичної різноманітності
біосфери та її екологічного балансу на різних географічних рівнях
— регіональному, зональному, континентальному, біосферному.
На сьогодні головне завдання полягає у формуванні мережі
заповідних угідь (в широкому екологічно-природоохоронному та
культурно-соціальному контексті заповідної справи), її

9