Page 11 - 6530
P. 11

ЗМ 2 Історія становлення та розвитку наукового напрямку

                                   НЕ 2.1 Види заповідання: сакральне, ресурсне, класичне
                                   НЕ 2.2 Історія розвитку заповідання в Україні

                                   НЕ 2.1 Види заповідання: сакральне, ресурсне, класичне

                                   Історичний аналіз розвитку заповідної справи свідчить, що
                            адекватно  інтенсифікації  антропогенного  впливу  на  природне
                            середовище,     денатуралізації    й    екологічній    дестабілізації
                            природних      ландшафтів     поступово      розширялись      функції
                            заповідних  територій  різного  призначення, виникали  нові  форми
                            територіальної охорони природи.
                                   Найстарішим  видом  заповідання  на  території  України  є
                            сакральне  заповідання,  яке  ґрунтується  на  поклонінні  святим
                            місцям та таїнствам природи. При цьому дика природа визнається
                            священною  і  їй  поклоняються  та  захищають  через  її  зв’язок  з
                            Божеством.  Сакральне  заповідання  здійснюється  без  втручання
                            державних  інституцій.  Залишки  такої  народної  охорони  природи
                            зустрічаються  на  території  України  і  сьогодні  у  вигляді  святих
                            джерел, дерев та скель (валунів), а на Західній Україні та в Криму
                            — у вигляді священних гір, печер і гаїв.
                                   Ресурсний підхід також відноситься до найбільш важливих
                            напрямів  заповідання,  але  почав  розвиватися  дещо  пізніше.
                            Відповідно  до  нього  дика  природа  розглядається  винятково  як
                            засіб  для  досягнення  людиною  власних  цілей,  а  пріоритетними
                            визнаються      господарські     цінності    природи,     наприклад,
                            відтворення     мисливських     видів    тварин    для   полювання,
                            вирощування  лісу  для  отримання максимальної  продукції.  Такий
                            вид заповідання був поширеним  у часи  Київської Русі  і пізніше.
                            Ресурсний підхід у заповіданні мав один із піків свого розвитку на
                            території  України  у  1950—1960-х  роках  у  зв’язку  з  масовою
                            організацією мисливських і рибогосподарських заказників.
                                   Сучасний  вид  заповідання  з  метою  збереження  уже
                            залишків  природи  —  окремих  природних  комплексів  чи  їх
                            окремих цінностей і який  уже можна назвати класичним, почав
                            формуватися  з  кінця  20-х  років  20-го  століття  (створювалися
                            перші  заповідники  та  пам’ятки  природи)  і  набуває  значного
                            розвитку  починаючи  з  80-х  років  з  організацією  різних  типів


                                                         11
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16