Page 15 - 6530

поштовх розвитку природозаповідної справи Галичини.
В 1936 році А.Шептицький затвердив степовий заказник на
Чортовій горі поблизу Рогатина, а також на Косовій горі біля
Бовшева. В тому ж році на землях метрополії появився
2
Український парк природи на площі 18 км (Горгани). В 1937 році
церква зобов’язувала охороняти всі вікові дерева на території
церков.
В Закарпатті зусиллями чеських ботаніків А. Златника, А.
Гілітцера, до 1932 року заповідними стали 11 об’єктів, а в 1936
році їх нараховувалось 35.
В 1933 році на Буковині нараховувалось 3 заповідних
об’єкти, понад 11 на Волині.
Таким чином, станом на 1939 рік в західноукраїнських
землях охоронялось 120 об’єктів, серед яких 2 природні парки, 118
резерватів.
Ряд заповідних об’єктів були створені в 1940-1941 роках на
західноукраїнських землях: Львівщині - 13, Тернопільщині - 7,
Станіславщині - 1, Рівненщині - 1.Однак в 1951 році всі вони були
реорганізовані.
В період 1941-1945 рр. заповідному господарству України
нанесені збитки в розмірі сотень мільйонів рублів. Зруйновані
садиби, вирубані, спалені лісові масиви, відстріляні і вивезені
рідкісні тварини.
В повоєнний період розвитку природозаповідання доцільно
відмітити ряд етапів: (1944-1950) – відродження
природозаповідання; (1951-1970) – протиречиві природо-охоронні
заходи; (1970-1980) – десятиріччя “застою”; (1980-1990) –
формування каркасу екологічної мережі; (1991-2000) –
природозаповідання у відповідності до закону “Про охорону
навколишнього природного середовища”; (2000-2015) –
формування національної екологічної мережі України у
відповідності до національної програми.
Повоєнні роки відмічені різким ростом природо-охоронної і
розвитку заповідної справи. Розширюються території державних
заповідників. Відновлено головне управління по заповідниках як
провідну управлінську структуру природозаповідання. В 1946 році
затверджено перше Положення про державні заповідники і
памятки природи, виходить урядова постанова “Про хід
відновлення державних заповідників УРСР”. В 1949 році вийшла

15