Page 65 - 6507

форми: безпосередню навчальну, виробничу діяльність, участь у громадських
справах, поводження у побуті [1, 2].
Дбаючи про створення оптимальних умов для виховної роботи, не
варто виносити завдання виховання за рамки навчального процесу.
Треба зважати на дієвість і впливовість великого спектра форм
діяльності, які сприяють формуванню всебічно розвиненої особистості. Це
навчальні заняття (лекції, семінари, практичні заняття), практика, наукові
гуртки, творчі студії, екскурсії, походи, різноманітні форми і види суспільно
корисної праці та ін.
Основною формою діяльності, яка забезпечує виховання особистості
студента, становлення його професіоналізму, є різні види навчальних занять.
Тут відбувається виховний вплив на свідомість і волю студентів, з одного
боку, через зміст навчального матеріалу, з іншого – через організацію
студентів на навчальну працю і передусім через морально-духовний
потенціал викладача.
Організовуючи навчальну діяльність, педагог має внутрішньо
проектувати її на процес формування особистості з погляду завдань
всебічного, гармонійного виховання: якою мірою навчальний матеріал
сприятиме формуванню наукового світогляду студентів; яким чином
спеціально організована пізнавальна діяльність студентів впливатиме на їх
інтелектуальний розвиток, чи допоможе вона оволодінню методами
самостійної пізнавальної праці; як виучуваний навчальний матеріал
сприятиме становленню професіоналізму майбутнього фахівця; як
впливатиме зміст навчального матеріалу на формування почуттів,
переконань, естетичних смаків, морально-духовних цінностей та ін.
Педагог своєю особистістю впливає на формування у студентів певних
компонентів загальнолюдської і професійної культури. «У вихованні, – писав
К.Д. Ушинський, – все повинно базуватися на особі вихователя, тому що
виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості.
Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро
він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання» [6].
Висока культура мислення, спілкування, мовлення, поведінки,
зовнішності, жести, міміка, темп і ритм роботи, володіння основами
психотехніки, морально-духовні цінності, інтелігентність та багато іншого –
це той духовний капітал педагога, який є живильним джерелом виховання
студентів.
Значне місце в системі формування всебічно розвиненої особистості
студента мають займати позааудиторні форми виховання: діяльність
наукових гуртків, творчих студій, конференцій, дискусійних клубів, зустрічі з
письменниками, художниками, акторами; екскурсії, походи та ін.
Усі студенти на добровільних засадах мають бути охоплені різними
формами і видами діяльності поза межами суто навчальної роботи, виходячи
із необхідності задоволення їхніх індивідуальних потреб, які є джерелом
формування мотивів діяльності особистості.

65