Page 86 - 6500
P. 86

напрацьовані  зв’язки,  відбулося  руйнування  соціально  орієнтованого  внутрішнього
                  туризму та погіршення його матеріально-технічної бази.
                        В той же час, слід відзначити, що в Україні  діяльність  у  сфері туризму достатньо
                  врегульована  інституційним  базисом,  який  включає  закони,  нормативно-правові  акти,  а
                  також  державні  і  регіональні  стратегії  та  програми  розвитку  туризму.  Зокрема,
                  основоположним законодавчим актом є Закон України „Про туризм” (визначає загальні
                  правові,  організаційні,  регулюючі,  соціально-економічні  засади  реалізації  державної
                  політики  в  сфері  туризму  та  є  правовим  підґрунтям  для  розробки  комплексу  галузевих
                  нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної
                  діяльності).  Важливим  програмним  документом  розвитку  туризму  в  Україні  була  й
                  Державна  програма  розвитку  туризму  на  2002-2010  роки,  основною  метою  якої
                  визначалося  створення  конкурентоспроможного  на  міжнародному  ринку  національного
                  туристичного  продукту,  здатного  максимально  задовольнити  туристичні  потреби
                  населення  країни,  забезпечення  на  цій  основі  комплексного  розвитку  регіонів  за  умови
                  збереження  екологічної  рівноваги  та  культурної  спадщини,  привернення  уваги  світової
                  спільноти до українського турпродукту, залучення як іноземних, так і внутрішніх туристів
                  до  подорожей  нашою  країною,  збільшення  надходжень  до  держбюджету.  На  певному
                  етапі  саме  ця  Програма  стала  стратегічно  важливим  документом  у  сфері  розвитку
                  туризму, на основі якого на регіональному рівні  були розроблені та прийняті програми
                  розвитку  туризму.  Проте,  відсутність  належного  державного  фінансування  туристичної
                  сфери протягом останніх років, несформованість громадського моніторингу та публічного
                  звітування  внаслідок  реорганізації  державної  системи  управління  туристичною  сферою
                  фактично спричинили невиконання заходів, передбачених Програмою.
                        Як  результат  вищезазначеного  в  сучасних  українських  реаліях  регіональні  РТК
                  мають  ряд  серйозних  проблем:  низька  якість  рекреаційно-туристичних  послуг,  слабка
                  інфраструктура,  високий  рівень  зносу  основних  засобів,  нестабільність  (або,  навіть,
                  стагнація) розвитку внутрішнього та в'їзного туризму.
                        Ситуацію можуть змінити розробка ефективної системи стратегічного управління та
                  державного регулювання РТК на регіональному та державному рівнях, що мають єдину
                  мету, стратегію і програму реалізації.
                        Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми й особливості розвитку туризму
                  знайшли своє відображення в наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи
                  функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм
                  і  видів,  організація  діяльності  в  ринкових  умовах,  методологія  розробки  і  реалізації
                  державної  та  регіональної  туристичної  політики,  світовий  досвід  організації  туризму
                  висвітлені в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: М. Борущак, Л.
                  Гринів, М. Долішній, В. Євдокименко, В. Квартальнов, В. Кифяк, В. Куценко, В. Кравців,
                  О. Любіцева, М. Мальська, Т. Ткаченко, В. Федорченко та інші.
                        Одним  з  ефективних  важелів  ринкового  регулювання  розвитку  туризму  є
                  вдосконалення  механізмів  його  державного  регулювання  та  стратегічного  управління.
                  Потребують  дослідження  нові  методологічні  підходи  до  формування  регіональної
                  туристичної  політики,  розробка  комплексу  макроекономічних  показників  стану
                  туристичної  сфери  та  інші.  Актуальність  та  невідкладність  вирішення  проблем,
                  пов’язаних  з  активізацією  державної  туристичної  політики,  необхідність  удосконалення
                  системи  стратегічного  управління  регіональним  рекреаційно-туристичним  комплексом
                  визначили тему статті, зумовили її зміст, мету та завдання дослідження.
                        Метою  статті  є  формулювання  основних  підходів,  принципів  формування  та
                  розвитку регіональних туристичних комплексів; обґрунтування вибору стратегій в процесі
                  стратегічного управління розвитком регіонального туристичного комплексу.
                        Виклад основного матеріалу. Регіональний туристичний комплекс (РТК) необхідно
                  розглядати як складну відкриту систему, що знаходиться в постійному розвитку. Основою
                  формування РТК та потреби в ньому є єдність цілей його учасників. Основна ціль РТК, на
   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91