Page 85 - 6500

2. При- Тернопільська, 60,9 3 Подністр Оздоровчо- Кам'янець-
дністровський Вінницька, ов-ський туристи- Поділь-ський,
(державно- Хмельницька чний Залішики,
регіонально-го (півд. частини) Міжгір'я
значення)
II. 3. Тернопільська, 60,9 3 Південно- Оздоровчо- Сатанів. Почаїв,
Центра Подільський Вінницька, Бугський туристи- Хмільник,
-льно- (державно- Хмельницька чний Немирів
Украї- місцевий) (півн. частини)
нська 4. Придніпро- Київська, 167 9 Столични Туристи-чно- Київ, Чернігів,
вський Чернігівська, й оздоро-вчий Канів, Умань,
(державно- Черкаська, (Середньо Черкаси,
міжнародний) Кіровоград- - Миргород
ська, Дніпровсь
Дніпропетров- - кий)
ська,
Полтавська
Київська, 94 5 Західно- Оздоровчо- Луцьк, Острог,
5. Поліський Чернігівська, Поліський Туристи- Рівне, Шацьк
(державно- Волинська, чний
міжнародний) Рівненська,
Житомирська,
Сумська
III. 6 Придо- Харківська, 63,3 7 Сшерсько Оздоровчий і Бермін-води,
Східна нецький Донецька (півн. - екскурсійно- Слов'янськ,
(місцево- частина), Донецьки тури- Слов'яногір- ськ,
регіональний) Луганська й стичний Харків,
Краснодон,
Суми,
Тростянець
IV. 8. Причорно- Одеська, 86,4 25 Одеський Лікувально- Одеса, Ізмаїл,
Півден морський Миколаївська, оздоровчо- Очаків,
на (державний) Херсонська туристи- Коблево,
чний Сергіївка, Гопрі,
Скадовськ,
Лазурне
27,9 30 ПБК Багатопро- Вел. Ялта, Вел.
фільний, Алушта,
9. Кримський АР Крим переважно Євпаторія, Саки,
(міжнаро- курортно- Судак,
дний) оздоровчий Феодосія,
Бахчисарай

5.2 Основні проблеми, принципи, стратегії формування та розвитку
регіональних туристичних комплексів
Регіони України володіють багатим рекреаційно-туристичним потенціалом, який при
ефективному використанні здатний не лише привести до відродження рекреаційно-
туристичних комплексів, а й дати поштовх для розвитку всієї вітчизняної економіки.
Світова практика показала, що при ефективному державному управлінні туризм
спроможний продукувати відчутні позитивні результати як для окремих регіонів, так і для
держав у цілому.
Незважаючи на те, що туризм є одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки
та культури, державна і регіональна політика формування механізму стратегічного
управління туристичною сферою залишається, на жаль, недостатньо послідовною та
обґрунтованою. Певною мірою, це обумовлено, по-перше, безперервною
реструктуризацією та реорганізацією центральних органів виконавчої влади, які
здійснюються в системі управління туристичною діяльністю, по-друге, негативними
економічними процесами останнього десятиліття, що охопили й туристичну сферу. Як
наслідок, було порушено цілісність важливих складових туристичної інфраструктури,