Page 46 - 6469

4. Фройдизм та неофройдизм. Філософія Е. Фромма.
Вивчення даного питання вимагає з’ясування
предметного поля психоаналізу, фундатором якого був
австрійський психіатр З. Фройд. Насамперед важливо
розкрити зміст базових понять його теорії («свідоме»,
«підсвідоме», «несвідоме», «лібідо», «ерос», «танатос»
«Воно», «Я», «Над-Я» та ін.). Окрім того, потрібно зупинити
увагу на світоглядному потенціалі психоаналітичної системи
З. Фройда, його теорії біогенетичного закону, процесах
сублімації, проекції, раціоналізації.
Засвоївши основні положення психоаналізу, слід
охарактеризувати досягнення неофройдизму. Представники
останнього вказували на неспроможність Фройда вирішити
проблему взаємодії особи і суспільства. До неофройдизму
відносять аналітичну психологію та вчення про «колективне
несвідоме» К.-Г. Юнга, індивідуальну психологію А. Адлера,
типологію соціальних характерів Е. Фромма, теорію
соціалізації та людської взаємодії Г. Саллівана, сексуально-
економічну теорію В. Райха.
5. Неотомізм – релігійний напрям філософії ХХ ст.
Оцінюючи місце релігійних напрямків в світовій
філософії ХХ ст., варто усвідомити, що вони формувалися
передовсім в руслі християнського теологічного комплексу
або в безпосередньому зв’язку з ним. Одним із найбільш
концептуальних та впливових вчень є неотомізм. Його
визнають офіційною філософською доктриною католицької
церкви. На відміну від усіх інших філософських напрямів
Заходу неотомізму властиві традиціоналізм, догматична
стабільність ідей і теоретичних постулатів.
Важливо проаналізувати ідейні джерела неотомізму,
встановити предмет його філософського осмислення, а також
вміти пояснити чому вихідним принципом цього релігійного
вчення є принцип гармонії віри та розуму. Необхідно
зрозуміти, що дана католицька доктрина має на меті

46